

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	720
Творів:	10809
Рецензій:	16413

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза Маразм з елементами нецензурщиши

Б’ється

© Максим Колиба, 10-06-2006
Ти чуєш? Щось стукає. Це моє серце. Б’ється і ніяк не може зупинитись. А я ніяк не можу його почути. Десь там у когось теж б’ється серце. Зрештою, воно б’ється в усіх живих... напевно. А я просто придаток. Чи то до когось, чи до чогось, я не знаю. Але придаток. Мене постійно придають. Хоч би продавали, якийсь зиск. А то ні. Ціни нема. Не тому, що безцінний, а просто ніхто ціни поставити не може. Блін. Я не хочу писати. Мені остогидла ця графоманська писанина. Мені набрид один і той самий вид з вікна, мені вже по зав’язку тих дебільних думок в моїй голові, мене заграло саме існування буденности. Я змучився. Або зсучився. І зіскучився. Хоча такого слова в українській мові напевно нема. Мені і це десь в сраці... А ше в мене є голова. Така собі головешка на плечах, шо постійно видає незрозумілі звуки, або запихає в себе всіляку гидоту, або видає архіважливі думки на аркушах паперу А4, шо потім десь губиться, і ніхто не пам’ятає, хто і нах це все написав. Скоро дерева стануть чорними, а земля білою. І буде зимно. Знову і знову. Йопвашумать. Вона у вас всіх напевно одна. Ви теж мене заграли. Не знаю, чому, ви постійно все знаєте, всі мудрі, як сови, а вночі від вас чути : „Ну вдар мене, вдер мене...!”, і через це спати неможливо, бо цей крик лунає просто за вікном, бо бачте, якась курва переспала з кимсь іншим, а той її чи то любить, чи не любить... Ви мене задовбали. Знаєте, чому? Бо я серед вас у своєму житті найголовніший поц. Бо це я той йобаний чи довбаний той, бо це я вас люблю чи не люблю, бо це мені ви кричите, а я стою як вдовбаний, бо це мені на вас насрати... , ... бо я ніколи не був окремо, а хотів. А тепер ні тут, ні там. Я просто ідіот, що захотів жити. А жити не можна, можна тільки бути слухняною лялькою. Але небо залишається гарним. І ти залишаєшся сонцем. І життя залишається прекрасним. І далі переді мною стоїть монітор... А я далі сиджу і пишу. Бо я не хочу...... Я попереджав. Тепер чекайте. А я не дочекався. Я пішов уперед... Сам. Серце ще б’ється. Сильніше. 26.09.2005
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

невже все
На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© О.Т., 16-06-2006

Танець бурі
© Бондаренко Ю.Л., 16-06-2006

[ Без назви ]
© svetakedyk, 10-06-2006

Згенеровано за 0.237700939178 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Б’ється

невже все

Танець бурі

[ Без назви ]