Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2683
Творів: 50955
Рецензій: 95697

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 1579, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '54.234.136.147')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Маразм з елементами нецензурщиши

Б’ється

© Максим Колиба, 10-06-2006
Ти чуєш? Щось стукає. Це моє серце. Б’ється і ніяк не може зупинитись. А я ніяк не можу його почути. Десь там у когось теж б’ється серце. Зрештою, воно б’ється в усіх живих... напевно.

А я просто придаток. Чи то до когось, чи до чогось, я не знаю. Але придаток. Мене постійно придають. Хоч би продавали, якийсь зиск. А то ні. Ціни нема. Не тому, що безцінний, а просто ніхто ціни поставити не може. Блін.
Я не хочу писати. Мені остогидла ця графоманська писанина. Мені набрид один і той самий вид з вікна, мені вже по зав’язку тих дебільних думок в моїй голові, мене заграло саме існування буденности. Я змучився. Або зсучився. І зіскучився. Хоча такого слова в українській мові напевно нема. Мені і це десь в сраці...

А ше в мене є голова. Така собі головешка на плечах, шо постійно видає незрозумілі звуки, або запихає в себе всіляку гидоту, або видає архіважливі думки на аркушах паперу А4, шо потім десь губиться, і ніхто не пам’ятає, хто і нах це все написав.

Скоро дерева стануть чорними, а земля білою. І буде зимно. Знову і знову. Йопвашумать. Вона у вас всіх напевно одна. Ви теж мене заграли. Не знаю, чому, ви постійно все знаєте, всі мудрі, як сови, а вночі від вас чути : „Ну вдар мене, вдер мене...!”, і через це спати неможливо, бо цей крик лунає просто за вікном, бо бачте, якась курва переспала з кимсь іншим, а той її чи то любить, чи не любить... Ви мене задовбали. Знаєте, чому? Бо я серед вас у своєму житті найголовніший поц. Бо це я той йобаний чи довбаний той, бо це я вас люблю чи не люблю, бо це мені ви кричите, а я стою як вдовбаний, бо це мені на вас насрати... , ... бо я ніколи не був окремо, а хотів. А тепер ні тут, ні там. Я просто ідіот, що захотів жити. А жити не можна, можна тільки бути слухняною лялькою.

Але небо залишається гарним. І ти залишаєшся сонцем. І життя залишається прекрасним. І далі переді мною стоїть монітор...
А я далі сиджу і пишу. Бо я не хочу......
Я попереджав. Тепер чекайте. А я не дочекався. Я пішов уперед... Сам.

Серце ще б’ється. Сильніше.

26.09.2005

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

невже все

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© О.Т., 16-06-2006

Танець бурі

© Бондаренко Ю.Л., 16-06-2006

[ Без назви ]

© svetakedyk, 10-06-2006
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.69126605987549 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …