Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2698
Творів: 51622
Рецензій: 96047

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 15744, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.226.165.234')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Оповідання

ОСОБЛИВА

© ВІКТОРІЯ, 21-05-2009


Сусід родичів, в яких я гостювала, взявся довести мене з сином до обласного центру на своєму автомобілі.
-Тільки заїдемо до мого двоюрідного брата, йому сьогодні на поїзд до Одеси, а тут, як буває, його авто підвело.
Справжня садиба. Маленька хатинка, яка вже віджила своє, розбитий скоріше парк, ніж сад, і новобудова – трьохповерховий особняк.
Ми залишились у машині.
- Ой, ви не поспішаєте, правда? – зайдіть до хати. Трохи затримаємось...
Нас зустрів господар, як тепер кажуть, мачо - доглянутий гарний мужчина після тридцяти. За лічені секунди приготував канапки з кавою ¸ щоб не скучали, приніс декілька сімейних альбомів. Чесно кажучи, мене це здивувало, адже альбоми це така річ, яку показуєш близьким, а тут бачить нас вперше, але, ймовірно, востаннє...
Та робити нічого, скоріше, щоб не образити, ніж з цікавості, почала гортати...
Перший альбом розпочинається із бірочки пологового будинку: „Вага – 1100 г.” Ого!- подумалось, це ж треба!
Ось щасливі батьки купають маля. Ось ми стоїмо, ось ми пішли...Ось перший тортик з однією свічкою...Ось нам п”ять, а ось і перший клас. Ось донька з батьком в Одесі, ось у Києві,а ось і Туреччина.
Попросилась у туалет на дорогу, пройшлася будинком. На кожному кроці фото доньки в рамках і без рамок на стінах і столах...Дивно. В моєї товаришки, коли дочка померла так само було.Невже і тут?
Вже в дорозі сумніви зникли – з дитиною все гаразд. Мачо давав телефоном настанови своїй матері щодо дочки. Виявилось, що він власник невеличкого трикотажного магазинчику. Іде в Одесу до постачальників. Приємний, навіть дуже, молодий чоловік. Впіймала себе на думці, що якби не, то мабуть...
Щасливо доїхали до вокзалу. Попрощались. Мачо побіг до поїзда, а я все ж поцікавилась, а де його жінка.
-Та яка там жінка! Пожила з ним десь з півтора року , та й вернулася до обласного центру. Вони то й розписані не були. Він в неї четвертий такий і кожному по дитині лишає. Зараз має п”ятого. Там, дитини ще здається нема. До речі, лікарка...
А я пошкодувала, що так неуважно оглядала альбоми. Захотілося краще роздивитись ту, особливу...

ВІКТОРІЯ ЧЕХ

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
©  Noelle Daath, 23-05-2009

Ось так...

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Tamara Shevchenko, 22-05-2009

[ Без назви ]

© Любов Долик, 22-05-2009
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.03785514831543 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати