Сьогодні в маршруті мене намагалися зурочити.
Але! Хрін я таке дозволю! Горджусь собою неймовірно.
Розповідаю. Заходжу в маршрутку, місць немає, стою. І буквально через хвилину відчуваю погляд в спину. Осоружний такий, до нутрощів дістає. Повертаю голову – картина маслом.
Сидить товста баба, років сорока, а очиська – величезні, зелені-зелені! І дивиться пильно на мене. Погляд відразливий, неймовірно. Я їй в очі теж втупилася, думаю зараз відведе зіньки – та ба! Ця сука самовдоволено посміхнулася(!) і продовжує мені в очі вирячитися! Такого хамства я не стерпіла: схрестила пальці на обох руках і демонстративно їй показала. О, це був ефект! Вона тут же як заволала водієві:
− Зупиніть тут!
− Де?
− Я сказала тут!!! - і вискочила прямо посеред вулиці.
Задавайся, відьмо! Нічний дозор! ))
