Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2438
Творів: 43637
Рецензій: 85037

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Щоденник

я би тобі розказала

© Ганна Осадко, 13-05-2009
…я би тобі розказала, яка то дивна (сумнівна?) насолода – іти – вперто іти вперед – лісом густим, розгортаючи руками  колючий ожинник. Вгору-вниз, вниз-вгору…Перша дебра. Друга дебра. Чіплятися за непевні кущики, аби вибратися таки з вирви. І повітря бракує. Його надто багато, отого повітря, і зовні, і всередині, і – не продихнути через отой надмір…І якоїсь миті здається, що все, феніта ля комедія, отут і помру… А тоді хвиля дивна накочується – і падає на голову.
           І розбивається.
                          І все водномить світлішає, і прозорим стає….І дихається легко-легко, що уже летиш просто. Зазвичай той стан настає після третьої дебри – найглибшої і найважчої – то приблизно на кілометрі сьомому важкого спуску-піднімання… А в тій от дебрі останній – річечка тече – манюня така – ледве сльозиться між камені…І в отій от річці – камені дивовижні… Такі собі плескаті плити із відбитками давніх черепашок, мушель первісних, риб небачених…. І перебираєш оте все руками, розгладжуєш пальцями фактуру отих мушель тисячолітніх….кольори пробуєш на дотик. Вони теплі попри могильність дебри – бо сонця тут – на треть мізинчика….

…. я би тобі розказала, яке то химерне відчуття – завмерти посеред лісу букового – а дерева там – як не задирай голову – не помістяться вони у твоїх очах, гей-гей, дівчино:  високі – просто до неба.  І обійняти їх неможливо – треба отаких от дві, три Ганнусі, цілий хоровод Ганнусь, аби обійняти…  Вони, оті буки, наче зачаровані велетні…їхня шкіра гладка, свинцева, ані рубчика тобі…вона тепла і ніжна… а коли злива над лісом – то вода стікає їхніми тілами – просто ріки води, просто водоспади мчать по струнких стовбурах.
     І тулишся тоді до бука, закинувши голову і заплющивши очі, і вода дощова затікає в горлянку, і миє коси, і наповнює мене життям.
  
…я би тобі розказала, яке то ніжне, діткливе, лоскітне почуття – пестити рукою молодий мох. Він, наче зелений котисько, лежить під деревом, розкинувши навсібіч лапи. І муркотить, і мружиться під сонцем. Сонце гріє його, та ніяк не зігріє, бо  той котисько – страшенний змерзлюк… І можливо, саме тому рука мимовільно тягнеться  погладити його вічно зимну настовбурчену шерсть.
  
…і ще би про Кота я тобі розказала. Про свого Кота. Про те, що аж зараз зрозуміла – яка то вона – істинна Любов. Бо коли боїшся втратити – значить, ти уже втратив. Наперед втратив, розумієш? Бо страх, серце моє, руйнує все… І доки я тримала його – Кота себто – у хаті, доки зачиняла двері – а мо втече? – і не повернеться ніколи? – і хто ж муркотітиме  мені колисанку? – і кого ж я любитиму? – доки  обмежувала його свободу – його – котячого – вибору, доки суто по-бабськи обмежувала його Всесвіт своїм світом – доти страх втрати камінчиком у горлі сидів…

А тоді – відчинила двері.

І він пішов.

І не було його.

Довго.

Та він випірнув із темряви, поцілувавши на прощання свою сіреньку кішечку, і потерся до моїх ніг – муррр,  моя полинова Донна….

І його Всесвіт – із теплим таємничим горищем, із незвіданими стежками, із нічним мишкуванням на неозорих полях – поєднався з моїм світом – як дві досконалі половинки одного цілого.    

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Бо коли боїшся втратити – значить, ти уже втратив.

© Svitlana Vasylchenko., 28-05-2009

трава...

© George, 23-05-2009

не тільки про тих, в кого чотири лапи

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Галина Михайловська, 19-05-2009

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© NATALKA DOLIAK, 18-05-2009

Повторюся

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Третє Я (колишній ТШЗ), 18-05-2009

І це завдяки новому сервісу

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© , 18-05-2009

Навіть у цілому хороводі Ганнусь

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Любов Лібуркіна, 13-05-2009
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.45654702186584 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Марія Сидорчук «Полон»: Драматична історія воєнних реалій
Українська література стрімко розвивається. Це — доволі приємний факт, тому що читачі все частіше можуть …
“Дороги вольні і невольні” Іваничука: Політичний літопис першого часу незалежності України
Мемуарна проза — справжня скарбниця пам’яті про минулу епоху, хоча зазвичай їй притаманний дещо суб’єктивний …
Нова книжка Юрія Щербака: Україна посеред штормів
Нова книжка Юрія Щербака «Україна в епіцентрі світового шторму» — «книга прозрінь» (як зазначено на обкладинці), …
Лавкрафт – месія жаху: Огляд першого тому зібрання творів
Безліч читачів у всьoму світі буквальнo обожнюють читати трилери і жахи. Українці, зoкрема, фанатіють …