Райський сад. Вона сидить під деревом зануджена.
Йому хоч дали роботу: доглядати і охороняти сад, і їй що? Бути помічником.
Помічником кого? Помічником охорони? Чотири річки в різні сторони. Якщо він охоронятиме одну, а вона - другу, все-одно залишаться ще дві. Хто їх охоронятиме?
До речі, якщо вони лише двоє на цілому світі, і всі тварини і рослини тут же, то від кого все це охороняти? «В цій системі багато помилок,» - подумала Єва. «До речі, а де Адам? Мабуть, знову заблукав у гущавині,» - тихо зітхнула вона.
- Адам! – гукнула знову, але ніхто не відізвався.
Сонце кружляло над головою, чи то голова кружляла під сонцем. Наближався вечір.
- Адам!!! – загорланила Єва.
Пролазила крізь гущавину, шукаючи за Адамом.
«Мабуть, він у центрі саду,» - подумала вона. Якщо комусь доручено доглядати чотири річки, і всі вони розпливаються у різні сторони, і охоронець може бути лише в одному місці, то це місце може бути спільне джерело всередині саду. Єва задоволено почимчикувала до центру. Здається, це туди.... Вона була тут новенька, і ще не пам’ятала добре, куди іти.
- О, знайоме дерево! Це точно туди.
Адам сидів над східним берегом ріки.
- Адаме, чому ти не відповідав, коли я тебе кликала? - запитала сердито Єва.
Адам продовжував зосереджено спостерігати за водою.
- Адаме! – наполягала жінка.
Він нарешті підняв голову і наче вперше помітив Єву.
- Глянь у воду, - відповів Адам. - Бачиш, рибки.. Такі гарні, червоні.
Єва зупинилася напроти і подивилася в воду. Але її погляд зупинився на широких Адамових плечах. Він був такий привабливий і красивий, що Єва вмить забула про рибу. Її погляд сковзнув вздовж його тіла. «Красень!» - мовчки прокоментувала до себе Єва. Адам навіть не помітив, що вона не дивилася у воду. Він був надто зайнятий рибою.
Єва стрибнула через джерело на іншу сторону потічка. Таким чином вона намагалася привернути Адамову увагу. Нарешті той підняв очі. Трюк спрацював.
- Що ти сьогодні робила? - спитав Адам віддалено.
- Нічого, - хмикнула Єва. - В саду так нудно... Я була в тій стороні, - Єва вказала на захід. - Там багато червоних ягід. Я люблю червоні ягоди. Вони гарні. А ти? - Єва подумала, що це питання було недоречним. Мабуть, він просидів тут цілий день, спостерігаючи за рибами.
- Знаєш, я подумала, цікаво, хто там за тим садом? Якщо ВОНИ наставив тебе охороняти сад, значить, там ХТОСЬ є.
Адам піняв очі і напружено глянув на Єву.
- Вічно ти говориш якісь дурниці, Єво, - строго зауважив він.
Єва скривилася і повернулася геть. Вона вважала, що Адам не приділяє їй достатньо уваги. Покрутилася навколо трохи і вирішила піти пошукати чогось цікавішого, ніж кольорова риба. Тим більше, що жодна риба її цікавила найменше, коли Адам був поруч. -- Ти куди? – гукнув їй у спину Адам.
- Геть! – нахабно відказала Єва, віддаляючись в сторону сходу.
Єва не знала, куди їй хочеться піти. Їй просто хотілося, щоб Адам за нею шукав.
Нарешті втомилася і сіла під дерево. «Як незручно,» - подумала Єва. – «Під деревом трава холодна, і сидіти холодно, а на сонці - надто гаряче. І чому ВОНИ назвав цей сад задоволенням?» Єва глянула на свої округлі білі ноги. Покрутила п’яткою. Її погляд впав на траву. Зелена-зелена вона покривала цілу територію саду. Єва любила ходити по траві. Єдине, що їй не подобалося - ранкова роса. Вона була холодна і мокра. Нападав вечір. Єва хотіла повернутися до Адама, але подумала, що він її не чекає. Мабуть, зайнятий ще якимось дослідженнями. Адамової уваги вистачило рівно на два з половиною дні, коли ВОНИ запрезентував її Адамові. Адам оглянув Єву згори донизу, обійшов навколо, і сказав: «Добре. Мені подобається.» «Буде назватися Євою,» - сказав Адам.
Єві іноді здалося, що вона була для нього лише черговою червоною рибою. Адам торкався її волосся, оглядав її округлі плечі, живіт, ноги. «Кругліші, ніж мої,» - зауважив Адам. –
- Мабуть, ти більше старався, - звернувся до ВОНИ.
ВОНИ відказав:
- Ні, просто вона була простіша. І з глини не так просто ліпити, як з вторинного матеріалу.
Єва направду була з кості. Її біла шкіра залишилася ніби пам’яткою про її походження. Але Адамова цікавість швидко минула. За кілька днів він знайшов якийсь колупастий камінь і цілком забув про Єву.
- Не звертай увагу, - звернувся ВОНИ до Єви, щоб якось її розрадити. - В моєї першої моделі є незначні недоліки.
