Десь там далеко внизу, за тонкою прозорою плівкою енерголіта, на маленькій планеті кипіло і бурлило, як в розпеченому казані. Деміурга – Куратор цієї Галактики сидів за пультом і мовчки споглядав своє творіння. Перед Ним був не простий вибір. Сьогодні Він уперше вирішив відступитись від основних законів Міжгалактичного Синоду. Рішення Він уже прийняв, залишились тільки сумніви: а чи потрібно це, чи не краще йти уже протореним шляхом?
Голуба планета вся закута водяною парою і темними хмарами, що купчились від вулканічного попелу, висіла трохи збоку від основного світила. Куратор замилувався результатами своєї праці. Він був одним із тих, хто задумав і створював цей всесвіт, запускав той всесвітній реактор, роздував ту гігантську бульбашку, з якої почав розширюватись і будуватись Всесвіт. Саме із неї, тієї маленької краплинки, духовна енергія надзвичайної сили стала набирати матеріальності. То був небачений раніше експеримент. Вони створили новий матеріальний Всесвіт, зовсім відмінний від їхнього.
І ось тепер Куратор стоїть перед маленькою планетою в роздумах: чи не запустить Він тут, в віддаленому куточку Галактики бомбу із годинниковим механізмом зворотної дії, чи не станеться так, що через кілька мільярдів років саме звідси почнеться каллапс Всесвіту.
Деміурга уже бачив невдалі експерименти на планетах навколо Проксима Центаври і на інших зоряних системах. Там за всіма законами Синоду і по рішенні Великої Ради були створені всі умови для життя. Вони населили туди людино-богів, безсмертних, наділених знаннями, прирівняних до Них. І що ж? не минуло і кількох мільйонів років, як цей штучний світ деградував. Всі ті, подібні до Них перетворились на простих споживачів енергії, або ж на відчайдушних фанатів-біороботів. Та не цього Вони хотіли, задумуючи розумне життя, Вони хотіли творців, що творили б тут в цьому матеріальному всесвіті.
Після кількох таких невдалих спроб Деміурга створив свою систему, хоча і жорстоку, але бездоганну.
Він міг із легкістю прокрутити час набагато років вперед і побачити, що із цього вийде, але Він не хотів цього.
- Хай що там не буде, але я виконаю свою місію, я дам цьому всесвіту справжніх творців, що з часом прирівняються до Нас.
Він легко торкнувся пальцями сенсорного пристрою, що висів перед Ним й імітував киплячу планету, і зразу ж від енергольоту відділились й увірвались в атмосферу планети дві капсули заповнені доброю і злою духовною енергією.
- Ці енергії співіснуватимуть тут в рівновазі, борючись між собою і спонукаючи кожну до дії.
Тоді подумавши кілька хвилин, порухом руки Куратор запустив на планету свій геніальний витвір, про який ніхто із Синоду навіть і не здогадувався – енергію самовдосконалення і виживання.
- В кінці, кінців це Моя галактика і я за неї відповідаю. Я маю право провести тут свій експеримент. Пройшовши щільні шари атмосфери, енергетичні капсули розсипались на порох і звідти в густі хмари і на ґрунт розпилились перші спори найпростіших одноклітинних організмів.
Еволюція розпочалась.
- За п’ять мільярдів років Я повернусь і спробую навчити цю форму розумного життя любові, - це були Його останні слова, перш чим енерголіт, пробивши дірку в темному просторі всесвіту, поринув в інший світ – світ чистої енергії духу.
