Діяльність цієї общини є маловідомою і зовсім не дослідженою. Про секту “Рашпіля” чув мало хто, але вплив її на життя міської громади, на думку самих сектантів, був колосальний. Втім за дослідження правил, відносин та укладів життя членів секти-общини, бралися деякі самоуки-науковці, праці яких потребують опрацювання науковцями ще більше ніж сама община. Але, як переконані дослідники, факт існування секти “Рашпіля” є незаперечним. З їх слів, ми маємо нагоду дізнатися декілька основних понять та правил цієї секти.
Правилом першим, кожного з семи адептів, які й становлять секту, є їхній фетиш — напилок з грубими зубцями, призначений для обробки дерева, простіше кажучи рашпіль. Рашпіль повинен бути у кожного.
— Я можу бути впевнений, що у світі, крім мене зараз є ще семеро людей, в яких у кишені, за поясом чи ще деінде є символ вищого правосуддя — рашпіль, — занотовано у книзі дослідника секти Харитона Підкладька слова одного з членів общини.
Рашпіль, для членів секти, як було визначено на їхньому установчому зборі, був символом засобом та способом досягнення справедливості, і одночасно вищим втіленням її.
Справедливості вони досягали у різних напрямках. Напилок сектанти завжди носили при собі для досягнення автомобільної справедливості.
— Зло машинове дорожнє, грізний Рашпіль переможе, — звучало перше правило сектанта. І вони дотримувалися правила. Тому припарковані на цілий тротуар новенькі “Рено” та “Мерседеси” нерідко їхали з місця свого, як казали сектанти “дорожнього злодіяння” з довгою глибокою відміткою залишеною рашпілем. “Павутинку” на склі від “летючого рашпіля” отримували машини, що пролітали перед пішоходом-“рашпільцем” на червоне світло світлофору. Відмітку рашпіля також отримували ті машини, які обляпували грязюкою пішоходів, створювали затори, перевищували швидкість та надміру часто “годували” даішників.
“Карав” рашпіль також споживацьке зло. Розправа над водієм маршрутки, який відмовився дати студенту, дати здачу 25 копійок, а потім ще й вилаяв його перед усіма пасажирами, була особливо страшною. У вечері цього ж дня, коли водій вже приїхав на пароковку, у порожньому автобусі, на задньому сидінні він знайшов невеличкого пластмасово-іграшкового рашпілика. На наступний день все почалося. Кожен п'ятий пасажир платив за проїзд 50, 100, 200 а то й 500 гривневою купюрою. Першим чотирьом таким пасажирам водій ще знайшов здачу. Далі, він зціпивши зуби просто казав “проходьте вже!”. Так тривало тиждень, і за підрахунками сектантів вони прогнали близько тисячі таких безкоштовних пасажирів, нанісши тим самим у 4000 разів більший збиток ніж відібраних у студента 25 копійок.
Діяльність секти розповсюджувалась і на продавців, які обважували людей, хамовитих кондукторів, недобросовісних даішників та навіть на брехливих паталогоанатомів, що приховували справжні причини смерті своїх пацієнтів. Книга Харитона Підкладька з описом діянь секти збільшується і до тепер. Подейкують, що зростає і кількість членів секти “Рашпіля”, а відповідно й готових “до бою” металевих рашпілів на вулицях Тернополя. Тому, всі недобросовісні панове, будьте обережними...
