Гоголь – відомий чиновник невідомого рангу.
Дядько Том – скромний чорношкірий американський фермер.
Ніс – статський радник з Ленінграду.
Пушкін – смуглявий хлопчисько з кучерявим волоссям.
Всі четверо сидять за столом і грають в карти, п’ють червоне французьке вино, палять тонкі сигарки та розмовляють. В залежності від партії у кожного з героїв змінюється настрій та вираз обличчя. Наприклад зараз Гоголь задумливо дивиться у стелю, Пушкін мало не рве в себе на голові жорсткі патли, дядько Том з посмішкою дивиться у карти, а Ніс хворіє на нежить.
Гоголь(до всіх): Ця стеля біла!
Пушкін: Дайте пістолет.
Дядько Том: Інфляція.
Ніс(шмаркається): Я помираю.
Гоголь: Діти, діти куди вас подіти?
Пушкін: Дайте пістолет!
Дядько Том: Дефолт.
Ніс: Я помираю.
Гоголь: Посадити на лопату – викинути за хату.
Пушкін: Дайте мені той бісовий пістолет!
Дядько Том: Девальвація.
Ніс: Я помираю.
Гоголь: Том, здавай.
чорношкірий фермер здає карти.
Пушкін: Повторюю в останнє - дайте мені той бісовий пістолет!
Дядько Том: Стагнація.
Ніс: Я помираю.
Гоголь: Сергійович досить нити – програний пістолет не віддам, а то ще лиха наробите.
Пушкін(в розпачі): Пригрів гадюку...
Дядько Том: Коррупція.
Ніс: Я помираю.
Гоголь(дістає пістолет): Та вже заїбав!
Стріляє в ніс.
Пушкін(з полегшенням): Слава Богу!
Дядько Том: Піздец!
Ніс(шмаркається): Я помираю.
