Журналіст: Чому ви погодилися на це інтерв’ю?
Бог: Сину мій, перед тим як питати мене про щось, чому ти не помолився мені, не привітав як належить?
Ж: Ви це серйозно?
Б: Звісно, ні – я ж не священник аби дотримуватися ритуалів.
Ж: І все ж …
Б: Так, так. Я погодився дати інтерв’ю, тому що завтра буде кінець світу.
Ж: Е-е…
Б: Шо злякався?
Ж: Це був знову ваш тупий гумор?
Б: Не сердь мене – згадай долю Содома і Гомори.
Ж: До речі, ви – гомофоб?
Б: А чого це тебе так турбує? У кого що болить?..
Ж: Та нє, я просто…
Б: Кхе-кхе. Работа такая?.. Ну добре, голубі у мене в якомусь з кіл пекла.
Ж: Невже Данте писав правду?
Б: Брехня з початку і до кінця… була. До виходу друком “Комедії”.
Ж: Тобто ви зробили потойбіччя за моделлю Данте?
Б: Так. Іноді викликаю його дух і консультуюся з приводу нових гріхів. Зараз от добудовуємо нове коло у пеклі.
Ж: Для кого?
Б: Для тебе.
Ж: Не смішно.
Б: А чого ти вирішив, що я шуткую?
Ж: Тому що я вже звикаю до вашого плаского гумору.
Б: А ти зухвалий, так? А знаєш що?..
Ж: Ну?
Б: Я зарахую тебе до святих. Уяви собі: цілу вічність ти стоятимеш біля мого престолу та співатимеш мені осанну. Вічна насолода… Після року вже проситимешся у пекло, але смоква тобі – будеш стояти тут і співати!
Ж: Чого ви такий злий?
Б: А чого б це мені бути добрим?
Ж: Ну, про вас склалася така думка.
Б: Даремно. У нас тут єдиний добрий – це Диявол.
Ж: Та невже?
Б: Угу. Тихенький дідусь із сивою бородою. Останнім часом одягається в червоне, їздить на оленях…
Ж: Тю, Санта Клаус чи шо?
Б: Саме він. Змалку привчає рід людський чекати на незаслужені подарунки. Розбещує, одним словом.
Ж: Досить. Останнє питання: коли буде друге пришестя Христа?
Б: Воно вже було.
Ж: Шось ми його пропустили.
Б: А Мухамед?
Ж: О’кей. А чи буде третє?
Б: Воно вже відбувається.
Ж: І хто це?
Б: Ну, взагалі, він ще сам себе покаже, але натякну: ім’я месії – Захар.
Ж: На цьому все. Спасибі за інтерв’ю. Прощавайте.
Б: До зустрічі!
