Я не знаю тебе.
Як добре, що я тебе не знаю!
Коли б я насправді знав тебе, хіба тоді я покохав би тебе?
А що люди знають про інших?
Я знаю себе. Знаю, що я доволі потворний і недобрий. Але у мене є мрії. Я хочу бути кращим. Я сподіваюся, що буду кращим. Я хочу, щоб мене ти полюбила. Хочу, щоб ти у мене повірила.
Я й сам буду любити тебе і оберігати тебе.
Хочу, щоб ти цвіла, як рожа. Як ти розквітнеш, я буду дуже щасливим. Мені зараз більшого й не треба, як тільки бачити твою красу, твою юність, твою посмішку.
І мені не має діла до того, якою ти є. Я хочу сприймати тебе такою, якою ти будеш.
Я буду любити твій образ у своїй душі, буди плекати його в своєму серці і буду молити Бога день і ніч за тебе. Щоб ти розквітала, щоб була добра й хороша.
Часом важко вилити словами й показати всю глибину людського серця. Чи прихилити тобі Неба? Я прихилю!
* * * * *
Дай мені скупатися у твоєму серці.
Коли ти зі мною, якого ще неба мені потрібно!?
Небо не твоє. Але є у тебе твоє любляче й хороше серце. Воно широке й безмежне, як море. Я не дістану до його дна, я не перепливу його від берега до берега. Я можу у ньому втопитися. Дай мені, коханий, втопитися у твоєму серці.
Дай мені стати твоєю полонянкою.
Дай мені підставити свої груди під хвилі кохання твого.
