Давним-давно був собі сивий котик.
Він полював на мишку.
А мишка любила сир.
Вона крала його в бабусі.
А та жила в хатині, на окраїні міста, зовсім сама.
Зимовими ночами мишка шаруділа за комином.
А бабуся не могла заснути,
хоча котик і муркотів щосили, лежачи на підвіконнику.
Інколи падав сніг, інколи - дощ, а часом - падала бабуся на ковзанці за воротами.
Так вони й перезимували.
А коли настала весна,
старенька вийшла з хатини, глянула на небо і зітхнула...
- Більше не буде сиру для мишки, -
подумала вона й розтала,
просто зникла, наче тінь опівдні...
А котик зажурено скрутився калачиком
і заплакав...
А наступного дня він упіймав мишку...
Стареньку мишку, яка так любила сир, -
і жив опісля ще досить довго, цілих дев"ять життів...
Адже коти не люблять нещасливих фіналів,
на відміну від мене.
