Змах крила. За ним ще і ще. Він піднявся високо в небо. Вітер несе його в темніючому небі, над містом де почали спалахувати перші вуличні ліхтарі. Темрява ночі огортає його, ховає, приносить силу і заспокоює. Він завмер, ширяючі над тисячами одиноких сердець, що блукають нетрями лабіринту з каменя та байдужості. Ворон шукає, видивляючись в вулицях, щось що відомо лише йому. Навіщо? Це навіть самому ворону невідомо.
Потроху ніч насувається на місто. Вулиці повільно порожніють і лише світло розважальних закладів весело підморгує поодиноким перехожим. Ніч вступила на престол правління життям. А ворон продовжує ширяти над вулицями, пильно вдивляючись в кожного, кого бачить його гостре око.
Він бачить все. І те як два дурня мотузять один одного. І те як закохана парочка, сховавшись від зайвих очей влаштувалась на лавочці за чагарником. І як весела компанія вивалюється з кабака. Лунають крики на всю вулицю. Десь з гуркотом без глушника проїхала машина. Одинокий роботяга, ледве плентався, йдучи до дому, щоб лише переночувати. Людина, зачаїлась в сутінках за будинком, вичікуючи підходящу особу, щоб пограбувати. Бомж, що не встиг знайти теплого місця для ночівлі, а старе вже зайнято, неквапливо риється на смітнику. Ворон все бачить, а його лише кішки та коти, які неквапливо та тихо мелькають містом по своїх котячих справах. А ворон продовжує свій пошук, неквапливо оглядаючи сонне нічне місто.
Несподівано, коли вже на сході ледь ледь почало світліти, ворон стрепенувся, відчувши, побачивши того кого шукав. Одинока фігура незворушно стояла на балконі, не відчуваючи прохолоди ночі. Вона не спала в такий час. Не могла, не знала як. Вона дивилася на одинокі зорі,що видні в місті і мріяла, як дитина: наївно та всеосяжно віддаючись мріям і думкам, які уносили її в невідомі краї, часи, світи.
Ворон змахнув в останнє крилами і повільно спустився до балкону та сів на водостік, з ледь чутним скреготанням. Дівчина здригнулася і подивилася на ворона. Вона його не бачила. Але чітко відчувала присутність живої істоти. Ворон спокійно спостерігав за людиною. Минали хвилини. Схід ставав все світлішим і світлішим. Ніч повільно поступалась престолом життя ранку. Дівчина так і не побачивши ворона повернулася до квартири...
