1.
Потім Галька довго сперечалася, але дарма. Усі визнали: важливе відкриття зробила саме Лялька. Та старша сестра сама була винна: ну й що, що вона перша зрозуміла, що у напівзруйнованій дитячій хатинці посеред двору коїться щось незвичайне? Не треба було виштовхувати молодшу із гри, та ще й так по-підлому.
- Тра-та-та! Лялько, ти вбита! Я тобі у спину влучила!
- А я у броніжелеті! – відчайдушно вдалася до останнього аргументу мала. – Хлопці, скажіть, що всі поліцейські у броніжелетах!
«Поліцейські» дружньо загаласували, захищаючи свою «колегу», що вчасно не помітила засідки «грабіжників».
Тоді розпашіла, із збитим набік рожевим бантом у скуйовдженому русявому волоссі Галька переможно скинула догори автомат – дорогий, що виглядав майже як справжній, а не палицю. Подумаєш, усьому двору відомо, що цей пришелепуватий Степко закохався у неї, тому й позичає під час гри найкращу зброю своїй «нареченій»! І «вистрелила» у голову сестрі контрольною чергою.
Спершу «поліцейські» отетеріли, навіть здійняли галас, що це – «не за правилами». Та їх швидко втишили: де ж бачено, щоб грабіжники зважали на правила? Такого нема в жодному фільмі! До того ж, Лялька була наймолодша у компанії, користі від неї, якщо чесно, у грі було не дуже багато. А якщо затягти суперечку, то Клавдія Кузьмівна із крайнього під’їзду, додивившись серіал, вийде подихати свіжим повітрям. Добре, якщо тільки розкричиться на малих бешкетників, які й гратися по-людськи не вміють, а то ще нахвалятиметься поскаржитися матерям.
Тож ображена Лялька попленталася було до рипучої гойдалки, але раптом її осяяло, і дівчинка, на зло сестрі, рішуче повернула до низенької дитячої хатинки, що притулилася поруч облупленої пісочниці для наймолодших.
За мить почувся її радісний писк. І мала в остаточно перемащених джинсиках з усіх ніг кинулася у самий епіцентр фінальної стрілянини, прагнучи якнайшвидше поділитися сенсацією:
- Там… там у Найди – цуценята! Вони такі… такі, - у Ляльки забракло слів, і вона, намагаючись передати свої почуття, сплела рученята у чудернацькому русі.
Звісно, після такої новини усі – і поліцейські, і грабіжники – забувши про гру, кинулися до хатинки. Сяюча Лялька на правах першовідкривача, трималася попереду. Онлайн-казино Joker Win – это новая игровая площадка для жителей Украины, которая появилась в 2020 году. Джокер сайт имеет лицензию Curacao eGaming, что говорит о честных правилах и безопасности для клиентов. Азартные игры доступны как на персональном компьютере, так и на любом смартфоне. А при желании игрок может скачать Джокер казино на гаджет с ОС Android.
2.
Двірничиха Ніночка, захищаючи Найду перед сердитими пенсіонерками, завжди твердила, що собака - «доброзичлива дурепа», нездатна причинити будь-кому найменшої шкоди. Мабуть, це таки було правдою: навіть зараз, пильно наглядаючи, аби її малечі не заподіяли шкоду і стиха порикуючи, коли брудні рученята ставали надто настирливими, вона не забувала привітно махати пухнастим хвостом.
- Тато казав, що Найда – напівколі, - вголос розмірковував Михась, якого батько - вчитель математики - привчив до чіткості формулювань. – Мабуть, у неї від колі задня частина, бо передня зовсім не схожа. Тоді її малі – теж колі, але тільки на…
- На чверть, - ледь презирливо підказав Степко, що вже перейшов у третій клас і ніколи не втрачав нагоди продемонструвати «малечі» свої знання.
- Отже, у нас у дворі тепер аж шість справжніх чвертьколі, - спокійно, ніби його й не перебивали, продовжив розмірковувати Михась. – Правда, вони зовсім не схожі на породистих, - чесно зазначив він, уважно оглянувши малі сліпі грудочки, що якраз присмоктувалися до боку Найди, - Може, вони колі усередині, під шерстю?
- Дурний, - поблажливо кинула Галька, обережно погладжуючи Найду, - вони, коли підростуть, будуть більше схожі на собак, я знаю, у баби Олі в селі теж є собачка.
- А дорослі дозволять нам мати аж шість чвертьколі? Хоч у дворі? – тихенько запитала Лялька. Перший вибух радості залишився позаду, і тепер на її гладенькому чолі намітилася перша стурбована складочка. Дітлахи принишкли і стурбовано перезирнулися.
3.
За три тижні дитячу хатинку, що остаточно перетворилася на резиденцію Найди та її цуценят, прикрасив плакат, що сповіщав великими, але не дуже вправно виписаними літерами важливу новину: «Увага! Тільки у нас! Розпродаж справжніх чертьколі! Зовсім дешево!». Чомусь це оголошення незмінно викликало усмішку у дорослих, лише Клавдія Кузьмівна щоразу міцно стискала губи і позирала на малих, які захоплено гралися із цуценятами на жовтавому осінньому листі, з відвертим осудом.
Зараз пістрявих малят Найди було вже п’ять: чи то оголошення справило належне враження, чи то тьоті Маші просто припав до душі найтовщий і найзадиркуватіший песик, та вона забрала його до себе на роботу, при цьому ніби аж виправдовуючись перед сусідками тим, що життя вахтера і так не цукор, тож хай хоч буде з ким побалакати ночами.
Лялька тоді здивувалася: усім же відомо, що цуценята не вміють розмовляти, і, звісно, Найдині діти не були винятком. Та, зрештою, усі дорослі час від часу кажуть дурниці. Головне, що її компанії пощастило почати виконувати обіцянку, що вони дали Ніночці. Дізнавшись, що у дворі підростає «ціла собача зграя», двірничих дуже розсердилася. Навіть заговорила про те, що цуценят треба спекатися. Лялька не розгубилася і відчайдушно розревілася, Галька, чи не в перше глянувши на сестричку з повагою, і собі старанно зарюмсала, хлопці, голосно сопучи, поопускали голови. Ніночці нещодавно сповнилося дев’ятнадцять, у двірники вона подалася не від гарного життя, а від однієї думки, що, може, їй доведеться топити цуценят власноруч, дівчині і взагалі ставало погано. Тому вона здалася, взявши із дітлахів обіцянку, що вони зроблять усе, аби пристроїти цуциків, коли ті трохи підростуть.
Того ж дня на стіні хатинки і з’явилося дивне оголошення: старша сестра Михася, яка опановувала в університеті таємниці менеджменту, напівжартома запевнила його, що таке формулювання приверне до себе більше уваги, ніж банальне «Віддам цуценят у гарні руки». Молодший брат сприйняв пораду цілком серйозно і відразу ж поділився гарною ідеєю із друзями.
Взагалі, до цуценят у дворі ставилися непогано. Хтось із підлітків спробував було посміятися над тим, що мілкота усім скопом «подалася в юннати», та його швиденько заткнув один із старших у тій компанії - Кирило, який теж не був подарунком, та все ж мав своєрідне почуття справедливості. Дехто із тіток, виносячи сміття, із зітханням кидав Найді чи її малим щось їстівне. Одного разу Лялька, потайки від Гальки, на яку її в черговий раз залишила мати, поїхавши у село до бабусі, рано-вранці вибралася на вулицю, бо скучила за своїм приятелем. Найменше Найдине цуценя майже не росло, бігало не так швидко, як його братики та сестрички і часто жалібно скавучало, коли поряд не було Ляльки. Так-от, визирнувши із під’їзду, дівчинка побачила Ніночку. Та, цього року вступивши до інституту, тепер прибирала вдосвіта, аби встигнути на пари. А може, дівчина просто боялася потрапити на очі комусь із нових знайомих під час щоденного розмахування мітлою. Недаремно ж вона не зодягала двірницької форми, обмежуючись старим спортивним костюмом і напівжартома називала себе не інакше, як «двір-менеджером», мотивуючи це тим, що у її знайомої, що прибирала в офісі солідної фірми у трудовій книжці значилося «офіс-менеджер», так чим же вона гірше? Як би там не було, зараз Ніночка відклала мітлу убік і, присівши напочіпки, гладила руденьке цуценя, найбільш схоже на мати. Лялька навшпиньках повернулася до квартири: вона вже добре засвоїла, що інколи дорослі соромляться своїх вчинків і в такі моменти їм краще не потрапляти на очі.
Продовження буде
