Два поняття настільки схожі і водночас різні. Абсолютно протилежні думки стосовно одного і того ж поняття заставляють задуматися кожного. Йдеться про такі поняття як «патріотизм» та «націоналізм». Що це за поняття? Чому щодо них подаються суперечні визначення навіть у словниках? Чому одне і те саме визначення кожен трактує по-своєму? Невже не існує одного загального тлумачення кожного з даних понять?
Насправді такі визначення існують, та проблема розуміння з’являється внаслідок стереотипного мислення щодо цих понять і небажання бачити істинний сенс двох простих і водночас складних слів: простих в сенсі розуміння та складних в духовному баченні.
«Патріотизм - це не вибух емоцій, а спокійна і міцна відданість, що триває протягом усього життя людини.» (Р. Стівенсон)
Мабуть, з даним визначенням неможливо не погодитись, але лише в одному випадку – якщо слово «відданість» відображає лише моральний аспект даного слова. Якщо ж відданість переростає у дію, то це не патріотизм. Це націоналізм. Патріотом може вважати себе кожен. Чому? Бо це ні до чого не зобов’язує. Патріотом бути неважко. У словнику можна знайти таке визначення поняття патріотизму:
«Патріотизм (грец. patriótes — співвітчизник, грец. patrís — батьківщина) — любов до Батьківщини, відданість своєму народові, готовність заради них на жертви і подвиги.»
Бути готовому неважко. Важче показати свою готовність. Важче почати діяти. Важче перейти із розряду «Україна для українців» до розряду «Українці для України». Перший розряд описує патріотизм. Другий - націоналізм. Різниця є, вона досить значна.
«Істинний патріот — це людина, яка, заплативши штраф за неправильне паркування, радіє, що система діє ефективно.» (Пітер Уостхолм). Націоналіст в свою чергу робить усе можливе, щоб система діяла ефективно. Патріот – спостерігає, націоналіст – діє. Суб’єктивність розуміння націоналізму полягає в тому, що його намагаються подати як негативну і навіть небезпечну характеристику. Але що може бути поганого в тому, щоб діяти, а не просто спостерігати? «Націоналізм - небезпечне явище! Від руху за збереження і розвитку національних традицій, культури, мови і т. ін., націоналізм може перейти до несприйняття інших культур, шовінізму, що може вилитись у дискримінацією через національну невідповідність!» - саме це стандартна відмовка «патріотів», які не хочуть діяти.
Провівши свого роду опитування серед молодих людей, я дійшла висновку, що більшість з них має не зовсім чітке уявлення про різницю між патріотизмом і націоналізмом.
14% опитаних вважає себе націоналістами, 45% – патріотами, 28% вважає себе і патріотами, і націоналістами, оскільки на їх думку ці поняття розмежувати неможливо, 13% не належать ні до націоналістів, ні до патріотів.
Націоналізм закликає до дій. Спостерігаючих занадто багато. Від одного тільки спостерігання краще не стане нікому. Націоналізм не заперечує, що свою Батьківщину потрібно любити. Так, потрібно, без цього нікуди. Але це повинно бути лише початком. Патріотизм – це перша стадія, на якій ми чекаємо віддачі; це стадія «Україна для українців». На цьому закінчуватися готовність не повинна. Потрібно пам’ятати, що «Вітчизна — ось і альфа, і омега!» (Д. Павличко)
