Коли сходить сонце, я помічаю на тобі зайві шрами. Звідки вони взялись? Хіба це сон? Куди їм іти, вони ж самі не знайдуть дороги назад, не повернуться до заходу сонця. А ти бери сітку і лови їх, понапихай у сірникові коробки і підпиши під кожним ім’я, нехай знають як запізнюватись, нехай знають... Щоб не задавали більше дурних питань, не плутались під ногами. Ти ж сам створив їх, сам можеш і вбити. У тобі горить вічний факел – факел надії, факел любові, факел розладу шлунку, факен..факел..
Мені подобається описувати тебе, писати по тобі, не залишати ні одного квадратного міліметра для шрамів. Квадратний міліметр – смішно, правда? Порахуй скільки квадратних міліметрів у тебе на зубах, повіках, стегнах. Одінь капронові колготи – це допоможе.
Перестань жувати вказівний палець, перестань пітніти, дихати - мене це вбиває. Я не можу дивитись, як з тебе виходить вчорашня випивка, тримай її у собі, тримай поки можеш , це ж чверть твоєї зарплати.
33 подібне на 99, але більше схоже на 88. Чи не так?
