Наші паралельні ліфти те тільки й роблять, що розминаються. Одному судились парні поверхи, другому - непарні. Дзеленчать, бадьоро, хвацько сповіщають про прибуття і поспішають замкнутися в собі, проковтуючи нові й нові порції людей. Вони, ці люди, такі несхожі між собою! Ліфтам до цього байдуже. Люди здатні стояти мужньо й уперто в ліфтовій порожнині, навіть коли противний сигнал попереджає про перенасичення. Стояти до останнього. Ці люди так поспішають, що спроможні затримувати себе та інших у розхристаному ліфті. Так квапляться, що врешті спізнюються. Утім, наші ліфти таки злітають і спішать далі: розминатися одне з одним.
Наші ліфти поглинають думки тих, за ким на короткий час закривають свої цупкі обійми. Архів думок, на перший погляд, мусить бути товстеньким, але насправді рідко коли ліфтові забажається зберегти щось із розмірковуваного в своїх мікросхемах. Не дивно – що там цінного… ці люди найчастіше стоять і позирають спідлоба: вимірюють частоту зміни цифр на екранчику. Можна подумати, що бояться, аби ліфт одного разу не пожартував із ними і не понісся в протилежному напрямі! Ні, це не в його стилі; він може хіба заклякнути на місці: від утоми або від депресії. Та й то це буває зрідка. У такому разі ліфт вирішує, що більше не можна терпіти. Вихід один, так, єдино правильний вихід – побачитися з іншим паралельним ліфтом, що розвозить людей по парних поверхах... І він зупиняється. Але не наважиться розпростерти руки, сумніватиметься, перестане поглинати думки. Так може тривати більш-менш довго. Бо ж ліфту не дадуть вагатися стільки, скільки йому захочеться – прийде ліфтер Петро Ілліч. Психологічне втручання і… Люди йдуть виправдовуватися за своє неймовірне спізнення. А ліфт звикає, а ліфт поступово забуває голос того, з яким більше за все на світі жадав стрітися. А ліфт зостається з нецікавими йому думками, з усім, що доводилося йому переживати в собі: з фарбуванням губ біля його дзеркальної стіни, з поцілунками, сміхом, з мішками сміття, з ящиками свіжих булочок, з танцями від щастя чи очікування…
А ти думаєш, то тільки людям буває так важко знову перетнутися на нашій круглій землі?
Просто благаю тебе, не будь ліфтом.
