| © Сосновський, 01-04-2009
|
Здрастуй, моя любов!
Зараз нас розділяють сотні кілометрів: білі пустелі безмежних ланів, застиглі вени рівнинних річок, мегатонни відчаю, невігластва та брехні. Я – з пістолетом у роті, ти – під крапельницею у реанімації. Я сам, із запрограмованою жорстокістю, розбив важкими чоботами твоє обличчя, розчавив твоє самолюбство, натхненно вбиваючи тебе в собі:
- По-перше, ту, якою ти була вчора, таку тебе я не хочу. По-друге, я не заслужив на знущання. По-третє, ти просто не маєш права наді мною знущатися. Гадаю, я більше не хочу тебе. Нам потрібно перервати наші відносини, припинити всі контакти. Твій приїзд до мене був помилкою, тобі краще уїхати. Мене в тобі не буде ніколи, це точно.
Meine Liebe, цей діагноз – канцерогенна несумісність. А твій мозок продовжує уперто продукувати ілюзії, падаючі вниз по спіралі, закручуючись та обпалюючись об кислотні мотиви реальності, вниз, вниз до самих глибин самогубного відчаю. Ти помреш не доживши до світанку, я ж проживу до глибокої старості з крізним отвором у дев’ять клятих міліметрів. У тебе ніколи не буде дітей, а я буду гарним батьком, уважним та суворим, як НСДАП.
Можливе все: невичерпна щоденна раціональність, ефективність, прогнозованість, чіткі контури непорушних істин, корпоративні відносини, субординація, зважений підхід, сімейні цінності, кар’єрне зростання, відпочинок на узбережжі.
Все можливе: обличчям в бруд, в безгрошів’я, в середньовічне мракобісся, в серцево-судинну некрофілію, в свинцевий фашизм, ради торжества заперечення життя, такого штучного і неприродного.
Ради майбутнього твоїх ненароджених дітей я перетворю цю благополучну країну на розірвану ганчірку, в епіцентр ядерного вибуху, в оазу тотальної бездуховності і расової сегрегації. Не наближайся до мене – я висмикну чеку і буде вибух, і кров, і м’ясо, м’ясо і кров.
Тисячі глоток непримиренних циніків підхоплять, пронесуть над натовпом прихожан як молитву, як суворий і однозначний вирок:
- І кров, і м’ясо, м’ясо і кров!
Прошелестить боязке, старозавітне, питальне несхвалення:
- Кров і м’ясо, м’ясо і кров?
- Най буде вибух!!!
Reinhard
31/12/1939
Einmeiskstadt
Здрастуй, моя любов!
Нескінченно радий тому, що ти пішла на поправку. Я також почуваю себе все краще і краще. Ми видужуємо всупереч всьому: який день місто заковано в льодяний панцир, під тягарем криги обриваються дроти, не витримуючи навантаження, ламаються гілки і цілі дерева, телефон не працює, татаро-кацапи бомблять, електрики немає, обігріваю свій Дахау газом, від нього сильно і довго болить голова. Але як цей біль може бути сумірний з тим, чим живе моє серце, на гладкій поверхні якого татуйовано ім’я. Твоє ім’я. Трепетно гравійовані найяскравіші багатогранні образи – нематеріальна і далека, вислизаюча і спокуслива, голос PJ Harvey, обличчя Marlene Dietrich, характер Irma Grese. Блиск променя, перемінне блискання крихких граней, і – крізь криваве пекельне кришиво – зазвучить тиха музика одужання, наповнить змістом тривожну безіменну далечінь: “БОРОТЬСЯ С БОЛЬЮ – ЭТО ЗНАЧИТ ЖИТЬ”. І хай існує принадний прецедент легалізації евтаназії, нехай зійшлися, зіткнулися на цьому полі недоторканності людського життя і медицина, і право, і етика, наперекір всьому цьому, ти вториш мені: “ТЕРПЕТЬ, КАРАБКАТЬСЯ, ЦЕПЛЯТЬСЯ”. Відкидаючи похоронні ритуали, позбавляючись депресивного сміху, заради любові: “ИЗ РУК НЕ ВЫПУСКАЯ НИТЬ”. Залишатися безприкладно гордими та нарочито упертими в своїй нескінченності: “А УМИРАЯ – НЕ СДАВАТЬСЯ!”. Вигодовуємо антропофагічне чудовисько, до циклопічних розмірів вирощуємо, плекаючи, віддаючись цілковито, пожертвуємо розумом, совістю, честю. Розумом божевільних, совістю політиків, честю лихварів. І засвідчать про народження та стрімке зростання вірні друзі і соратники: АК74, РГД5, М16, ФАУ2, СС20. Ми обезсмертимо наше кохання майже як Боні та Клайд (буде багато жертв). Люди нададуть їй найодіозніші імена: „катаклізм”, „динаміт”, „Via Dolorosa”, „Napalm Death”, „кипіння масла в кривавій каші”, „Європа у вогні”, „Четвертий Рейх”, „Третя Світова”, і як двоє розбещених вампірів, ми будемо з жаданням пити жертовну кров – тисячі виродженців на заклання, наче агнців; гекатомба як високооктанове паливо для нашої невичерпної ніжності; гостра, немов бритва, філантропічна літургія божественного ґолокосту. І в цю дивну годину, любов моя, пригадаємо лапідарне благословення Папи: “Holocaust Uber Alles!”.
Reinhard
1/01/1939
Einmeiskstadt
Здрастуй, моя любов!
Спершу хочу привітати тебе зі світлим святом Різдва та побажати, щоби благодать христова зглянулася на тебе і захистила від злих умів, червивих сердець, отруєних язиків. Зла мудрість породжує небезпечні та злі істини. А що таке пошук істини в сучасних умовах – бруд, бруд, бруд. А ще очікування і нудьга. Ген, скільки бруду навколо! Мене дійсно непокоїть байдужість, що поселилася в людях. Мене дійсно непокоїть хитромудра інкарнація суворої зими 1941-1942 року в нашу, за звичай теплу, вологу, ніжно сповивану туманами, південну растаманську зиму. Тепер, через півстоліття, є дивна можливість пережити екстремальність режиму в якому здійснював наступ непереможний досі вермахт. Татаро-кацапська зима, морозна та сніжна, неодноразовими ратними подвигами заслужила звання «великого полководця». Я ж кличу її «великим розлучником», винним у сніговій блокаді міста, яка відсунула на невизначений термін нашу зустріч. Ось ще новина: уяви собі, навіть нас, спеців із департаменту етнічних чисток, через тимчасовий брак робочої сили, залучають до… чищення магістралей від метрового шару снігу, щоби забезпечити своєчасну доставку боєприпасів на Дальній Схід і транспортування полонених на захід. Моє чорне і холодне місто не відпускає мене, міцно тримає, але я не падаю духом і не опускаю рук. Я хоча й не бозна який філософ, але все таки хочу дозволити собі деякі порівняння. Кант, наприклад, також просидів майже безвилазно в своєму Кенігсберзі, а як вплинув на світогляд в Європі! Стоячи за кафедрами можна завойовувати уми. А ми все винаходимо усюдиходи, замість того, щоби відремонтувати дороги до сердець людей. Нехай навіть у насильницький спосіб, але спробувати очистити «зерна від плевел». У Торквемади виходило, а чим ми гірші? Я так скажу: все догори дригом поставлено, запльоване та загиджене, вибито фундамент з-під колишніх істин, а чим замінений – Содомом як є. І не воліємо вчитися благоговінню перед Великим Неподобством, Великою Невдачею, Великою Поразкою. Добре, сьогоднішній день нас прощає, а що коли завтрашній не пробачить? Не схочемо посипати голови попелом і піти згорбленими пілігримами, божевільними дервішами кожний в свій єрусалим-мекку, і завтра повезуть нас товарні вагони самі знаєте куди. Не думаємо, а культивуємо самообман і усіляке підступне шарлатанство, не прислухаємося до неминучого в собі, а старанно віримо в обдурювання, і як підсумок, перебуваємо, немов в затхлому болоті, в згубному самозаспокоєнні. Самим гіршим ворогам своїм слід бажати самозаспокоєння. І ще циклічності. Дуже тісно вони переплетені між собою, щоб не помічати цього та ігнорувати витікаючу з них небезпеку. Циклічність, монотонність, психічна залежність, звикання, тощо, притупляють гостроту відчуттів, усипляють навіть якнаймолодший і гострий розум, фарби бліднуть, і готовий результат: внутрішній світ забарвлений у чорне і сіре з рідкими вкрапленнями іржі. От і створена основа для подальшого регресу в примітивізм, для створення поспішних і однобоких теорій на кшталт: «Життя – це латентна форма психологічного групового сексу, - ми нагинаємо, нас нагинають. І так нескінченно, доки дихаємо». Сумно, що все це існує, радісно, любов моя, що ти існуєш.
Reinhard
8/01/1939
Einmeiskstadt
Здрастуй, моя любов!
Meine Liebe, перш ніж намагатися аналізувати наші крихкі відносини, я хотів би розібратися в оцінці самого себе – при уявній холодності і байдужості проживаю вельми насичене внутрішнє духовне життя. В системі координат моїх переживань ці процеси позначені чимось схожим на синусоїду. Періоди збудження, підвищеної життєвої активності, що проявляється в льодяній тверезості, яка поглиблена моєю абстиненцією, обкреслені приземленою креативністю і непідробним конструктивізмом. Це може виглядати так: «Регрес в будь-якій формі огидний. Відтепер – тільки прогрес, режим, дисципліна. Прогрес інтелектуальний, прогрес фізичний. Режим: служба, 3-4 тренування на тиждень, більше свіжого повітря, якісних продуктів, уранішня зарядка. Уніформа: піджак, краватка, оптимістична фізіономія, правильна постава. Для чого все це? Por vida, мати її так, por vida!» МАНІАКАЛЬНО. В такому стані неминуче розширяються та удосконалюються горизонти самодисципліни, самовладання і самоконтролю. Але так буває не завжди. Як тільки механічно приведений у рух внутрішній розвиток потрапляє в нескінченний лабіринт самовдоволення, я видихаюся і мене підхоплює невідома ріка – темна і глибока, ровесниця наскальних зображень, занурюючи з головою в первісну тугу найпершого доісторичного меланхоліка, що раптово усвідомив щось лякаюче – свою винятковість в навколишньому тваринному світі, таку винятковість, що межує з божественністю. Таким чином проявляються нижні, крайні значення синусоїди, оголюється полюс невимовної пригніченості та занепаду, мене стає менше, я мов би фокусуюся на тому, що душить зсередини, розпухаючи руйнівним посівом, загрожуючи непоправним нервовим виснаженням. Коли вливається в очні ямки нерозбавлена древня скорбота, чимось нелюдським – завиванням, гавкотом, шипінням – віддається в мозку, хворобливо трансформуючись в критичне ставлення до себе та іншого Небуття, тоді самотність космічним холодом наповнює мої артерії – мене опановує безпричинне спустошення та кристалізований смуток. Щиро кохаючи все дихаюче життям в цьому світі, я все ж таки прагну в світ інший. Але так, як самогубні тенденції в їхньому практичному сенсі є геть відсутніми в мені, то я приходжу до суперечності: ненавидіти кожний новий день, лічити їх, колекціонуючи пітні рукостискання, рясну лупу, фальшиві усмішки, що оголюють гнилі зуби, теплий сморід, який невидимо тече від прищів і фурункулів; коротше, все те, що еволюціонувало в поняття «kammerade», «parteigenosse», «співвітчизник», і бути позбавленим можливості раз і назавжди зупинити цей згубний потік. Не життя, а нудний обмін речовин, банальний азотний баланс, жир трафаретних думок, вуглеводи сліпих думок, білки відчуження і нерозуміння. Ціпкі пальці нудоти здавили горло – шкода, що не зашморг, більше було б оптимізму та світла. Пузириться лімфа, мляво перетікає чорна жовч – так проходить ще один непотрібний день. ДЕПРЕСИВНИЙ. Із жалюгідних обривків метафізичних надій та стимулів виткані ветхі покривала життя, грубими швами позначені примітивні інстинкти (голод, страх, розмноження, агресія) людиноподібних комах, що копошаться в гнойовій купі (гроші, влада, успіх). Не життя, а тульський пряник. Їсти подано – їж та не поперхнися.
…Одноденна щетина тонкорунних хмар на щелепах нічного глибокого неба, ефектно підсвічена повним місяцем. Недоглянуті, зовсім чужі, поспішно кинуті дерева наче остовпіли, запитуючи: «Куди нам йти?» Чорна річка життя зупинилася, задумалася в кригу: «Куди нам йти?»
Минулої ночі мені приснилася процедура четвертування Кардена, Лагерфельда і Делона. Виразно пам'ятаю фонтануючі кров'ю тулуби, підвішені на іржавих м'ясних гаках. Справедливість як явище, що існує виключно в області підсвідомого. ПСИХОЗ.
Від ілюзій позбавлятися корисно, навіть якщо позбавлення схоже на удар ногою по голові. Прогулюватися давно розвіданою, але безіменною, територією і робити запізніле признання про те, який ґрунт у мене під ногами: я – псих. От це відкриття! „Психо” – по-грецьки означає „душа”. Чи не означає це, що усі навколо, - нормальні, - насправді одноклітинні, черстві, низькочолі, законсервовані бовдури? Працюємо – вимушено робимо з себе ідіотів, адже саме за цей ідіотизм, зраду самого себе, і платять. Якщо додати твої освідчення в шизофренії, такого природного різновиду душевного багатства, то можна зробити висновок: в цьому патологічно здоровому суспільстві, щоб не належати йому цілковито, потрібно бути виключно шизофреніком та психом. Так я виправдовую наше існування. Адже поки ми живі, жива наша любов, хай кульгава, хай одноока, іншої у нас нема і не буде.
Reinhard
02/02/1939
Einmeiskstadt
Здрастуй, моя любов!
Дозволь говорити про любов, довго, натхненно, з надією на зворотний зв'язок, говорити, говорити, сердечно, з придихом, не наговоритися, відчувати небувалий душевний підйом, щиро дякуючи, реалізуючи непомірне бажання висловитися, бути почутим, пишномовно, ніжно, відчутно, кохати кожним словом, жестом, поглядом, не зупиняючись, під бездонні ритми серцебиття, учитися, уміти, мати, поряд, бути слухняним учнем, не бути суворим вчителем, Liebe, Leben, ja, ja, клацання затвора, вишукано, напористо, жертовно віддаватися, приймати жертви – молодість, врода, упиватися молодістю, вродою, кожний день – для любові. Як чинити опір поетичному натхненню, такому об'ємному, спопеляючому, вдало перекладеному на мову дотиків, поцілунків, блискучо римуючи все наше краще і не скороминуще, створювати шедеври, підписувати їх кров'ю, слиною, спермою. Якомога хотіти спати поряд із цим невгамовним жаданням відплати, віроломною концептуальністю, не передбачуваною феєрією різнокаліберних почуттів – жінкою, дівчиною, дівчам?
Спонтанно, невідрепетовано, без щонайменшого натяку на театральність, говорити про любов, вставляючи набої в кулеметну стрічку, декламуючи Овідія, Петрарку, Гете. Успадковувати війну, поправляючи каску, проводити окупаційну політику, читати власні вірші, однією рукою обіймаючи тебе, іншою підтримуючи кулемет. На прикордонні, обплетеному колючим дротом, диким виноградом, десь між Євангелієм і фізіологією, під басові гуркоти віддаленої канонади проповідувати гуманізм, насаджувати ліберальні цінності, кохати, вірити, творити! Щедро марнувати людинолюбність за допомогою вогнемета, позиченого у рядового Макаренко. Старанно закачувати в артерії соціуму біблійну толерантність, катехізісне довготерпіння масових поховань, вірнопідданські традиції, патріархальний устрій, феміністичну істерію заборонених газет, монголо-татарську розхлябаність замість нордичної суворості, маргінальні елементи, зраду середнього класу, кризу середнього віку, проблеми середньостатистичного індивідуума. Несвідомо грузнути – попит і пропозиція, зростання світових цін на нафту та падіння цін на метал, відміна ПДВ, інвестиції, збільшення експорту, власна сировина, заміна устаткування, зарплатня. І знову ж таки, проблеми середньостатистичного індивіда. До рівноправності через усереднення знань, набутих навичок, природжених здібностей. Влізти з чобітьми в душу людини, для його ж блага, класифікувати, викоренити, розтоптати – пропустити через м'ясорубку Ідеології, цей жорстокий тигель, цей суворий заміс, цей маяк на тернистій колії від недолюдства до високого ідеалу. Жорстким ритмічним текстом політичної пропаганди, прикладом гнати від недолюдського. Не зжити недолюдське, але випалити. Всі методи гарні – стерилізація, ізоляція, зміна генетичного коду, урешті; зробити повний апгрейд, новим змістом пожвавити стару форму – антропоморфічну; наповнити молодим чорносотенним завзяттям, примусити кохати життя, інсталювавши в кору головного мозку слоган «Viva La Muerte!», все, все по-іншому, і перейменувати Полярну зірку в зірку «Социал-цинізм».
Reinhard
13/02/1939
Einmeiskstadt
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
