В хаті тьмяно горить світло, воно мов би пробивається крізь морок і навіть видно, як темрява поглинає його в безкінечну прірву. Це світло вабить нічних метеликів та комах і вони бездумно летять до ніжних яскравих променів, не знаючи, що там на них чекає смерть, а може знають? Знають, що секунда прожита в променях світла є дорожчою і ціннішою, за життя проведене в пітьмі і пустоті ночі? Я дивлюся, як метелик тріпаючи крильцями летить до розжареної нитки, мов до яскравої квітки. Не можу не захоплюватись цим останнім летом. Його крильця чорно-червоні полихають, мов вогонь, що от-от зітліє. Мені стає його жаль. Я вимикаю світло. Очі звикають до темряви. Нитка лампи ще червоніє і метелик кілька хвилин кружляє над нею. Ні, він нічого не знає, просто якісь інстинкти змушують його робити правильний вибір. Він тягнеться і прагне до світла, як і все живе у цьому світі. Жити в оточені світла – найцінніший дар. Світло робить досконалим цей світ. Як жаль, що прагнучи до досконалості ми часто потрапляємо в пастку і летимо не туди, не до того світла. Ми мов ті метелики, яких зваблює яскравість, і спокушує простір, хочемо бути в оточені того сяйва, бути зігрітими його теплом, і твердо переконані, що йдемо саме тою дорогою. Насправді, потрапляємо під вплив своїх вад, слабкостей, помилок, гріхів. Піддаємось спокусі і тягнемось до штучного світла, ціна якому гріш, воно спопелить душу, висушить доброту серця, і зробить нас подібними до легковажних, бездумних метеликів. Ті хоча б довірливі! За те ми на відміну від них - надто розумні, і здавалось повинні розрізняти справжнє світло від штучного. Але майже кожен з нас захоплений тим штучним світлом, блиск якого підштовхує нас, аби згоріти. Часто думаю. Як в таку мить потрібен хтось, хто б зміг відвернути біду, просто вимкнув те кляте світло, яке так полонило.
Метелик ще покружляв по хаті і легко випурхнув у відчинене вікно. Я визирнула за ним, та він вже розчинився в темноті ночі, лише срібнобокий місяць наче підморгував мені і манив до себе своїм сяйвом, справжнім чи штучним байдуже, за те магічно красивим. Але як часто краса буває далекою від доброти, і любові.
