Не пишіть щодо граматичних помилок - сам знаю їх багато.
Небо давило на плечі з важкою силою, здавалося зламає хребет, безжалісно.
Сонце палило спалюючи всіх навколо. Вся природа була проти нього. Весь всесвіт був проти нього. Йому не звикати до труднощів. Головне мати при собі мужність самурая.
Він не міг підібрати підходящі слова. Щось сьогодні не так. Вірші не пишуться, навіть про кохання, справжнє, не підборне.
Можливо – подумалось йому – написати хоку про свою мрію, про мету.
Очі справжнього японця на ймення Хіро Моко налилися сльозами.
Треба за це зробити харакірі – виникла думка у Хіро.
Дійшов до великого японського дерева, котре стояло одне серед великого японського поля.
Я справжній самурай – подумав наш герой, справжній японський герой, з справжнім японським серцем.
Хвацько дістав меч, проте раптом десь в далені почув спів. То була його улюблена пісня “Ой на горі та женці жнуть”. Божественний жіночий голос. Хіро вирішив доберемось до красивого голосочка потім подумаємо про смерть.
Харакірі дуже важливий ритуал японців, але два тижні в полі без жіночої компанії роблять своє діло.
Десь за півкілометра виднілося маленьке село.
Хіро Моко ввійшов з піднятою головою в селище. Справжній японський самурай, вбраний в справжнє японське кімоно, з біркою “Маде ін Чайна”.
Він дійшовши до центру поселення закричав:
- Я самурай!
- Я самурай!
- Я японський самурай!
Раніше японські селяни боялися самураїв Ходять по Японії блукають, мечами своїми махають, співають свої самурайські пісні і від бідних селян вимагають все що завгодно.
Село мало назву Дао, було приблизно на сотню хатей. Досить не погані будівлі, з красивими дворами і садами.
Самурай захопливо роздивлявся поселення, Не погано тут посилитись, охороняти від загарбників,завести люблячу дружину і творити справжню поезію, щоб про тебе розмовляли за багато століть після смерті, і європейські школярі думали, що гірше чим вчитити парочку таких поезій не має нічого на світі.
Оселюсь тут на пару днів - вирішив. Висплюсь з далекої дороги заодно познайомлюсь з дівчиною котра має дивовижний голосочок.
До Хіко підійшов згорблений старий тримаючи в руках надломаний ціпок.
- Що тебе великий самураю привело в наше маленьке поселення Дао? - запитав старець.
Моко кинув призирливий погляд на бідолаху і заговорив:
- По-перше я поживу у вашому селі деякий час, звісно охороняючи вас, за що ви мені будете давати їжу і виділите житло. По-друге сидячі під деревом в полі почув чудовий спів, хочу познайомитись з його власницею.
- Біля поля наші плантації, там працюють жінки, співають, їм – допомагає, - виправдовувався стариган.
- Коли повернуться?
- Під вечір аж.
- Гаразд я спочину в тому садку, – вирішив наш герой показавши поглядом на садок який знаходився на відстані п’ятдесяти метрів від них - Принеси мені води.
Хіко хотів спочити – дорога була важкою. До вечора ще довго отже можна подрімати самураю.
Обпершись об могутній стовбур сакури почав засипати. Десь там залишилась шалена дорога з її перешкодами, труднощами. Два тижні мандрів – одночасно жах і захват. Жах від втоми, голоду, спраги, нестачі жіночого тепла. Захват – нескінчені простори улюбленої країни, привітний народ, зустрічі з видатними філософами, поетами. Хтось казав що він не достойний поезії, хтось, що талант потрібно розвивати, інші ігнорували і то було найстрашніше. Коли твоє друге я ігнорують хочеться зробити харакірі.
Моко прийняв доволі серйозне розумне рішення. Посприяв цьому на той час відомий поет Жада Сен. Слова котрого проникають в підсвідомість Хіко
крізь сон. Чутливий , сірий і вогкий.
Спочити ось головна задача
Ви спитаєте, що сниться нашому герою?
Нашому герою сниться тільки одне, те, що повинно снитися японцю.
Йому сниться Японія!
Без краї плантації сакури. Велетень з поставою бодібілдера – знаменита гора Фудзіяма, імператор, надіюся його Величність простить нам таку нахабність, відданість до гробу, не дай звичайно Будда, смерть в полі бою відрубуючи ворогам голови, намотуючи на свій меч тельбухи ворога, відгризаючи вуха. Жорстока Японія коли її зачепиш. Не панькається з ворогами. Запам’ятайте на все життя – вороги Японії!
Сон почав на диво набирати чіткої структури. Сюжетна лінія вимальовувалася дуже ясно. Можливо то детектив буде , можливо якійсь хорор, зазвичай на цьому японці більш спеціалізуються ніж на детективах, можливо аніме. Ой вибачте тут вже я загнав. Буває.
Сюжетна лінія вималювалась. Зупинились на гібриді різних стилів. Отже ловіть. Хорор-еротика-фантастика-комедія-мильна опера. Штибу серіал. У Японії сни мають звичку продовжуватись. Ось така загадкова Японія. Щоб кожен раз не писати, Хіко заснув і побачив сон, будемо розповідати про марення і пригоди відважного самурая паралельно.
