Уяви, якби у нас надвох був лише один ковток води... лише один... один ковток води на двох.
Уяви, що у нас не було би альтернативи... у нас був би лише простий вибір: ти або я, я або ти.
Уяви, що це зовсім нескладно – обирати між собою та тобою.
Уяви, що вибір вже зроблено... у минулому... у якійсь іншій реальності... паралельній чи ні.
Уявив?
Обирай... бо це лише один ковток води.
Я чи ти?
Уяви, що я...
Я ковтаю, а помираєш ти. Я живу, а тебе немає... ти був, тепер – ні... А я живу.
Уяви, як я прокидаюся кожен ранок у холодній пустій постілі, як загортаюся у ковдру, думаючи, що це лише сон, як плачу... тихо... так, щоб ніхто не чув... плачу.
Уяви, я кожену хвилину згадаю тебе, твої очі, вуста, твої неймовірно теплі руки... і той ковток води...
Уяви, що я ненаведжу воду...
Уяви, що я не можу жити без тебе!
Уявив?
Обирай... бо це не лише ковток води.
Ти чи я?
Уяви, що ти...
Ти ковтаєш, а помираю я. Ти живеш, а мене немає... я була, тепер – ні. А ти живеш.
Уяви, як ти прокидажшся кожного ранку у холодній пустій постілі, як загортаєшся у ковдру, думаючи, що це лише сон, як плачеш... тихо... так, щоб ніхто не чув... плачеш.
Уяви, ти кожну хвилину згадуєш мене, мої очі, вуста, мої неймовірно холодні руки... і той ковток води...
Уяви, що ти зненавидів воду...
Уяви, що не можеш жити без мене!
Уявив?
Обирай!
