Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2572
Творів: 46717
Рецензій: 91103

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Авторська проза

Ви наказали мені йти вперед…

© Зоряна Биндас, 18-03-2009

Ви наказали мені йти вперед. Не дали мені особливого спорядження, не ладували харчі у дорогу, не дали навіть ліхтарика, щоб бачити у темряві. Ви просто запевнили мене, що йдучи тим шляхом, я рано чи пізно побачу омріяне світло. Ви переконували, що це моя дорога, тому я маю пройти її самостійно і впевнено, а вести мене буде віра. Я послухала,  попрямувала до свого світла.
Йти довелось у темряві… Я не бачила куди прямую, не знала, що трапляється мені на шляху. Босими ногами я шліфувала дорогу. Нагадувала собі сліпого крота, який керується особливими відчуттями, долає свій шлях. Гострі камінці залазили мені у п’яти, я шпорталась за великі корінці і падала.. Збивала коліна, здирала долоні, але підводилась і йшла. В шлунку бурчало, в горлі пересохло, але світла все не було. Жоден промінчик сонця не подав надії на те, що я таки дійду. Я почала сумніватись. А може мені збрехали? Може це зовсім не моя дорога, а ви просто щоб спекатись, сказали мені прямувати цією стежкою.. Я б вже сто разів мала дійти.. Може мені слід повернутись?..  
Повертатись не було куди.. Темрява  ж навколо, я не знайду дорогу назад. Павутина сумнів сковувала мої кроки, я вже не йшла, а просто ледь перебираючи ногами, пленталась вперед, поки не наткнулась на стіну..
– Та що ж це таке? Не може бути.. А де ж обіцяне світло, – думала собі, - вони не могли так зі мною вчинити..
Я почала обмацувати стіну пораненими руками. Вона була високою і гладенькою, я її не перелізу. Вирішила обійти. Але стіна продовжувалась і продовжувалась, їй не було кінця. В розпачі я сіла біля муру, безпорадно обхопивши голову руками.. Треба вертатись. За якийсь час, зібравши з кожної клітини свого тіла останні джоулі енергії, я піднялась і пішла назад. Я бігла, охоплена панікою, потім знесилена знову йшла і далі бігла… Втікала від себе, від темряви, від страху..  Я злилась на них, злилась на себе, ненавиділа власну безпорадність, хотіла повернутись.. Згадувала як натхненно я вирушала у дорогу..
Навпомацки перечепившись за великий камінь, я впала. Отак і лежала серед холодного каміння і липкої темряви.  Коли останні сили вже покинули мене, коли на злість і паніку не вистачало навіть подихів, я зрозуміла, що насправді сама створила собі ту стіну. Гладенький мур був лише моїми сумнівами, його будувало безвір’я. Для сильних і впевнених нема місця для сумнівів. Я усвідомила, що насправді мені не страшні, ані товсті високі мури, ані каміння під ногами, ані сліпа темрява навколо.. Я віритиму в свої сили і буду йти лише вперед.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

© Вікторія Коновалець, 19-03-2009

Зірка

© Світлана Кедик, 18-03-2009

Зірка

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Світлана Кедик, 18-03-2009

Ням-ням:)

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Костенко Олександр, 18-03-2009
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.3414471149445 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Новинка від Братів Капранових — “Паперові солдати”
До свого 52 дня народження, Брати Капранови підготували для своїх читачів яскравий подарунок — історичний …
Конкурс оповідань “Open World”
Літературний конкурс “Open World“ (1 травня 2019 – 1 листопада 2019) Шановні друзі! …
Книжковий арсенал 2019
Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що зовсім скоро, розпочнеться один з найбільших літературних фестивалів …
Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …