18 липня 2007.
Щоб пам'ятативсі найкращі моменти потрібно прикласти немалих зусиль для розвитку пам'яті...Але навіщо так перейматися...Для цього є папір і ручка...І всі спогади залишаються живими,не забуваючи ні про одну деталь...
Це почалося 18 липня 2008 року,коли одна дівчинка,назвемо її Жаклін,нарешті отримала винагороду за свої чекання-переїзд до мами від дідуся та бабусі....Це була мрія мрій...Скільки мрій виникає у світі щодня?...Але її маленька мрія не могла зрівнятися з мріями всього світу!Вона прагнула цього більше 16-и років...Вона уявляла свою маленьку,затишну,рожеву кімнатку,ще навіть не знаючи де вона знаходиться,і як взагалі виглядає...І ці емоції при переїзді неможливо було передати словами...Просто на той момент здавалося,що життя почалося заново.Все змінилось,і як вона собі мріяла,на краще....
Взагалі Жаклін завжди була мрійницею...вона любила вигадувати собі уявних персонажів, вона мріяла здійснити кругосвітнє плавання,вона хотіла жити,і просто бути щасливою..Хто ж цього не хоче?...
“Мені лише 16...Але життя починає налагоджуватись!Я переїхала до мами-збулась заповітна мрія!А ще я перецілувалась з десятком хлопчиків!А ще я курю!І попиваю пиво(боюсь,щоб живіт не виріс),а так все в мене добре...правда я ще не знаю,як це закохатися...Але я скоро це взнаю,я впевнена....”
10 листопада 2007.
Стільки часу пройшло відтоді,як Жаклін почала писати щоденник....Стільки змінилося...Десяток перецілованих змінився десь 30-ма десятками...Життя набирало оберти...Моментами здавалося,що сірих буднів у житті Жаклін немає...Але які сірі будні можуть бути в солодкі 16?...
Мій інститут знаходиться майже в центрі міста...Біля нього парк(там ми завжди прогулюємо пари:)...Зимою в парку є ковзанка,так що незалежно від пори року ми знаходимо там чим занятися...
-Давай не підем на філософію?
Це була улюблена фраза Жаклін.Коли вона її чула,настрій піднімався моментально!Її подруга Клер була відмінницею.Але попри все вона теж любила прогуляти деякі пари...Клер і Жаклін були хорошими подругами...Жаклін правда була більш непосидючою,але Клер часто підтримувала її ідеї,бо вони хоч і були трохи божевільними,зате завжди вдалими..
-Клер,читаєш мої думки...Я не підготувалась,тому на пару іти не хочу...Ідемо в якусь піцерію,посидимо,а?
Звичайно що Клер була не проти.”посидіти в піцерії”-це шифр,який на мові дівчат означав “підчепити когось,і розкрутити на каву”..
Оскільки переважна більшість кафешок і піцерій знаходились саме в тій частині,що і інститут,дорога була недовгою,і дівчатам знайомою..
-Ідемо в “Беллі Хаус”?-запиталась Клер;
-Можна...Там зараз якраз “клює”-посміхнулась Жаклін.
Беллі Хаус-піцерія біля головного корпусу наймажорнішого універу в Леотауні.Взагалі в місті,крім Беллі Хаусу є ще Дублін і 1001 Найт-бар для футбольних фанів і кальян бар.Звичайно є ще безліч кафешок,але ці найбільш фешенебельні,і відвідувальні молоддю.
Всередині Беллі Хаус було на диво порожньо..Надій подруг не збулися...Але це не заважало їм сісти і просто випити чашечку заварної кави...
Зі спогадів Жаклін:”Цього чортового кохання ніде не видно..Навколо пусті столики,а ті,що заняті-не моє кохання(відчуваю:)...Ми посиділи більше години,і зрозуміли,що зараз почнем сумувати,тому ми спочатку подумали подзвонити оперному співаку,але він виявився занятий...Тоді ми вже планували дзвонити президенту нашого інституту,як згадали ще про один номер...Це був номер Коліна...”
З Коліном нас звів банальний сайт знайомств на Рамблері...Побачення всліпу,як Жаклін,так і Клер недолюблювали..Одного разу так попеклися вже..попали на якихось двох лохів,з якими пів години позорились,сидячі в гадюшнику...і попиваючи якісь,на перший погляд помиї,які називали так званою кавою...Тобто до “побачення” ставилися з деякою призирливістю,навіть з відверто кажучи,огидою...Але....Колін виявився не товстим,не бридким,не лисим,не старим,і не лохом:)...
Зі спогадів Жаклін:”Сьогодні ми знову сиділи в кафешці в мому районі...Я не знаю що зі мною!Ми вже 4 дні разом:),але сьогодні він заліз мені під кофточку...Я не знаю,чи це кохання,але я хочу Сексу!!!”...
24 листопада 2007.
“Я не знаю,як це описати!Мріяла,боялась,обговорювала,критикувала..Звісно!Далі розмова піде про секс!”
Два тижні...Стільки часу пішло в мене на роздуми втрачпти з ним цнотливість чи ні....Хтось може подумати,що я легковажна...Але це не так...Я завжди знала собі ціну.Але проблема полягала в тому,що всі вже “Так”,а я ще “Ні”...Я не можу про це шкодувати...Це сталося,значить так повинно було бути....Звичайно не твереза...Не говорячи про те,що це було на вулиці,на снігу...і в перші два тижні зустрічання!...
Зі спогадів Жаклін:
“Ну це вже точно любов!Я впевнена,що я віддала саме лорогоцінне саме тому,мому дорогоцінному:)”...
Любов минула за місяць..Колін познайомив мене з його колишньою,Беккою...А вона саме цього і чекала...Любов-не любов,але я пошкодувала бідолаху,яка 2 роки його кохала,і дала їм зелене світло...От тільки йому воно не було потрібне,і до сьогодні не потрібне....
4 січня 2008.
Чому секс займає важливіше місце ніж кохання?Тому,що його не буває без нього,чи навпаки кохання не буває,якщо присутній секс...Чорт!Всі думки тоді були заняті лише одним:як це секс з кимось іншим?Так..Напевно що все одноманітно,але все ж таки...Колись мене цікавило хто як цілується,тепер мене цікавить дещо більше...І хоч в цей день,воно цікавило мене цілий день:),наступні партнери вселяли мені лише одну думку:”Секс-це просто основний інстинкт...”
Зі спогадів Жаклін:
“Пройшло вже пів року з того моменту,як я втратила незайманість..Я перезуспала з чотирьма хлопцями,але сенсу ніякого...По-перше ніякого задоволення...По-друге ніякого бажання...В мене навіть складається враження,шо я сама винна в тому,що не отримую ніякого задоволення..P.S.:А фригідність передається?:)”
9 липня 2008 рік.
“Я цілу ніч займалась сексом з .....Це просто нереально але...з....Коліном...Моя мама в Турцію поїхала...Я сама залишилась....От я і запропонувала прийти,чаю попити..І хто мене за язик тянув...”
На протязі цього часу я шукала йому заміну..Не розумію,я шукаю заміну в сексі,чи заміну його,як людини...Це не може бути кохання..Я перевіряла..Я не вмію закохуватись...Чи я просто стомилась пробувати...Може лишити все як є..а далі якось буде...але ж це так,ніби я безпорадна якась...Я не знаю,що робити...До речі...З того дня я про нього не чула...до....недавна,але про це потім....
29 липня 2008.
“Зараз 2 ночі...Я говорила з Клер,вона мене надихнула...Виявляється,причини всіх моїх бід-хлопці!”....
І хто б суннівався....Без коментарів....
14 лютого 2009.
День закоханих?А моє життя сповнене дипресій..Не встигаю вилізти з однієї,насувається друга...Кімнатка,про яку я так мріяла вже давно не така затишна..Частіше всього тут накурено,і в пилюці все...В мене справ багато,прибирати лінь...Справи важлмві:посидіти в асі,вконтакті...На сайтах знайомсв....
Що мене привело до цього?Пошук того,що всі хочуть знайти..Кохання?Та ні...Я начебто з Наполеоном вже пів року...Навіть більше...Сваримось,миримось,все як у всіх....Секс став навіть яскравішим,хоч і безрезультатним...Але...Все ж таки життя немає сенсу...Все таке сіре стало,буденне...Якщо зламатися-потяну з собою і Клер...Вона теж останнім часом багато пережила...Тримаюся заради неї...
8 березня 2009.
Квіточки,шампанське,цукерки...Щаслива мордочка...Секс...Знову щаслива мордочка:)...Але все не те....
Зі спогадів Жаклін:
“Як з маленької,безтурботної,наїмної дівчинки я перетворилась на курящу,люблячу випити,злу,стервозну,вредну “леді”???Я не впізнаю сама себе...Це не я!Я була іншою!Повернися!Безтурботність,наімність,радість! Я ж пропадаю...”
Приблизно пару тижнів до цієї дати після дискотеки я ночувала в Клер...Нам,як завжди було сумно,і я знову дзвонила Коліну...Навіщо?Я сама не знаю....
І що це дало?Секс...І знову дорога в нікуди..стрибок в пітьму...І знову страждання...І знову муки...Але я знаю одне:я не закохуюсь....і не закохувалась...це просто сум чи прив'язаність....Я ще сама не знаю...Але не кохання!Я не хочу його!Я не хочу дізнаватись нічого про нього!Я не хочу його відчувати!Моє серце померло для нього...Та і той,хто був в мому серці помер для мене...Тепер воно закрите для всіх...
Але є один плюс:) :я більше не шукаю кохання:).......
P.S. Ніколи не віддаватися цьому почуттю-помилка..Якщо сам не зрозумієш як це,на словах цього не опишеш...
