5:32 - годинник на стіні показував 5:32. Годинник на кухні показував 5:13. Годинник на комоді показував, а ні нічого не показував, він електронний і в ньому лампочка чи діод чи і діод перегоріли. Годинник на мобільному телефоні показував 5:29. Годинник в мобільному показував 5:27. І нерішучий "науково-наруковий" годинник, подарований колишнім хлопцем із Швейцарії (ох ці вже й швейцарці - завжди навантажують своїми годинниками)... А, хлопець був із Швейцарії, але годинник подарований ним же, виготовлений китайським виробником. Так от, цей "наруковий" пристрій показував китайською, тому важко мовити, що саме він відображав, але те що він щось показував це аргумент... чи факт. "Аніме він показував!" - хтось міг би таке бовкнути, але не бовкнув. І взагалі аніме це Китай чи Японія, тобто де воно народилося? Всіх, хто поперед батька в пекло, кричить відповідь, розстрою - це було риторичне запитання.
Занароїдочко розбудив будильник, а точніше Будильник - кишеньковий собачий-песик. Дівчина різко сіла на ліжко. Її сонне обличчя було сонне. На голові - волосся, але воно так скуйовдилося, що мимоволі виникає дивна підозра, що Занароїдочко з кимось куйовдилася всю ніч. Але ні. Вона два-три рази прицмокнула до біса сонним ротом і подивилася на годинник на стіні - 5:32! Пройшовшись як "лунатик" або українською "місячанин" по квартирі і звіривши та зіставивши всі показники тих часових пристроїв, Занароїдочко зробила середні математичні обчислення: (32+13+29+27)/4 = приблизно 5:26. Ця цифра Занароїдочко аж прокинула, дівчина блискавично почала бігати по хаті лаючи себе і все навколо:
- Асямаля лямася алямась асяма 5:26 ась масясь ямасясь лямасьясь алямасясь 5:20 мась!
Після таких суворо-лайливих слів, вона швидесенько чкурнула у ванну, як чкуряють лише чкураки на Чкуркащенні! А тут як на зло в душі полилася холодна вода із теоретично-гарячого крану, а вона як закричить:
- Мася-а-а-а-а!!! - вискочила з ванни так, що "Швидкість світла" нервово палить цигарки у кутку. А наземна плитка то була "замокрена", бо трохи на "ню" пролилася холодна вода, дівчина як послизнулася, як йо... як вдарилася головою об ванну, як розбила голову... йой, кров лилася як в козацьку добу із ворожих голівоньок!
6:24 із забинтованою головою "хила" стать фарбувалася - очі, вії і губи набували яскравіших і виразніших кольорів та відтінків. Настрій у Занароїдочко не найкращий - вона проспала аж на 6 хвилин і шефу це не сподобається. Оці 6 хвилин сьогодні можуть сильно "аукнутися".
8:38 молода особа щойно закінчила свої повсякденні обличчьо-творчі розмальовування. Вона одяглася в одяг і вийшла, навіть вилетіла, як слово - не горобець, вилетить не спіймаєш, з хати через парадні двері. Чому через парадні? Бо інших дверей на вихід не було.
Течучи на зупинку, як гірське джерельце в озеро, Занароїдочко намагалася стрибнути у від’їжджаючу маршрутку. Але маршрутка від’їхала без неї. Не дарма колись із фізкультури, в нормативі "стрибки в даль" - Йогасафим Ордаконович вліпив їй нетверду трійку. "От що означає проспати 6 хвилин" - могла б так подумати дівчина, але цього вона не зробила. Насправді Зенароїдочко дуже пунктуальна, в душІ чи в дУші... менше з тим! Останній раз коли вона спізнювалася, трапилася ймовірна історія:
"Якось дівчина мала поїхати на «здибанку» із хлопцем. Він був із Нової Гвінеї. Як кожна не хлопець, вона користувалася правом спізнитися на 15 хв. Але вийшло так, що гарненька запізнювалася на цілих 2 години і 10 хв. Щоб хлопець не подумав нічого поганого про неї, вона вирішила негайно зупинити машину. Але жила дівчина в той час, не там де зараз. Тому... А! А біля автомагістралі машини їздили швидко. Але навіть при такому русі красу дівчини помічали всі, тому Зенароїдочко з легкістю зупинила першу зустрічну машину. Це була така кавового кольору шоста модель "Жигулі" із до біса облупленими боками. Водій виглядав як кожен третій - кросівки сірі та потерті, джинсові штани, які були модними в 94-ті роки (з нашитим орлом, хто пам’ятає), темна в’язана кофта, із ознаками трапези молі. Недавно-пошкрябане обличчя виглядало досить втомленим. Червоні очі свідчили про те, що водій або давно не спав, або недавно "бухав", себто вживав оковиту.
Водій тієї автомашини виявився схиблений на коханні, на фізичному рівні. Тому протягом дороги він однозначно натякав дівчині фразами типу: "Куди такі гарячі кралечки їздять так пізно? Можливо десь зупинимося і поговоримо про те про се" - під час цих слів права волохата рука примостилася замість ручки коробки передач на дівчачу ніжку. Зенароїдочко молодець - не розгубилася, а чітко тикнула пальцем в карту, яка в нього завалялася в машині. Вказане місце - парк імені відомого "Невідомого солдата". Водій з радості ледь не підскочив. Очі його засіяли, немов би туди потрапили краплинові апельсини соку. Старому і досвідченому маніяку (людина, одержима якоюсь манією) давно такі не потрапляли до волохатих ручищ. І в нього навіть з’явилися кілька варіантів чому все так добре. Ось деякі з них:
"Мені сьогодні пощастило, німа (адже дівчина не промовила жодного слова протягом дороги) сама вже аж хоче і на все "сагласна" - вона справді гаряча штучка!"
"Мені сьогодні пощастило, дівчина зразу зрозуміла хто я, від шоку аж отетеріла, а так буде набагато краще і легше!"
"Мені сьогодні пощастило, мабуть, я сподобався цій дівчині! Чи то "остепенитися" і жінку завести собі?... Чим мені вона за жінку на зійде? Я буду грабувати - додому грошей приносити, вона буде вдома сидіти, прикована до батареї, звісно, дітлахів бавити. Теплий домашній вогник вдома... пожежна біля дому... Ось таке палке кохання у нас буде..."
"Мені сьогодні пощастило, бо я вчора зробив добре діло - дав цукерочка сусідським дітлахам - тепер на службі буде щастити - ось що означає добро робити!!!"
"Жигулі" під’їхало до парку, на те місце, куди тицьнула пальцем дівчина на карті. Водій промовив:
- Прієхалі! - Сказав це з ентузіазмом і весело хлопнувши долонею по коліні дівчини. Занароїдочко у відповідь усміхнулася. Лівою рукою відкинула назад своє розкішне волосся. Серце у маніяка забилося сильніше. Дівчина повільно... дуже пові-і-і-і-льно поставила свою праву ногу на ліву, так, щоб затиснути руку водія між ногами. Потім повільно, із долею еротики, піднесла свій вказівний палець лівої руки до губ вже шаленіючого маніяка. Він трішки відкрив рот і сильно витріщив очі. В його уяві вже вимальовувалися сцени... А дівчина - не зупинялася... Вона повільно свою правицю опустила кудись... в сумочку і звідти витягнула балончик. Із відстані одного метру "вальнула" весь його вміст дядькові в очі. Той, звичайно, закричав першу букву алфавіту і назвав дівчину "дівчинкою собачкою". При чому це слово чомусь від дуже голосно і дуже довго розтягував. Коли Занароїдочко вийшла з машини, то побачила, що на балончику був напис "Дезодорант *********‘. Знищує запах поту на 24 години". Зрозумівши свою помилку, Занароїдочко повернулася до машини. В середині автомобіля панував прекрасний освіжаючий запах. Водій галасував і протирав очі. Дівчина відкрила дверцята і впорснула вміст із газового балончика у водійське обличчя. Пізніше у новинах показували такий сюжет: "В міській лікарні був затриманий чоловік із важкими опіками очей. Він розповів, що його осліпила якась навіжена, яка попросила підвезти до парку. Чоловік виявився симпатичним маніяком, який вже давно був у розшуку. Тому "постраждалий" після лікарні буде відправлений у тюремне заключення строком від 8 до 10 років".
Ось така Занароїдочко молодець! До речі, це місце в парку "Невідомого солдата" і було місцем, де чекав її на побачення хлопець із Нової Гвінеї. Зустрічалися дівчина з ним недовго, бо вона не розуміла про що він говорить і на якій мові."
Приїхавши на роботу, Занароїдочко без попереднього стукотіння відкрила двері у кабінет шефа - подивитися чи пан Віталій вже є. А він вже є:
- Асясь сямась лямасясь, - виглядаючи із-за дверей, вибачилася Занароїдочко і зробила вельми милу усмішку. Англійською ця усмішка називалася б "Sorry".
- Мені кави, будь-ласка, - гостро, як чилійський перець, промовив пан Віталій. Він не любив коли співробітники спізнювалися. Тим більше, коли вони приходили пізніше за нього. Сам він приходив дивовижно вчасно. Як це так вдавалося?
- Амася... - промовила секретар референт, опустивши свої великі, як після дощу калабані, очі. Вона дуже розстроїлася.
- Занароїдочко, а що в тебе з головою? - стурбовано, якось по-батьківські, запитав пан Віталій.
- Асямасясь лямасья алясася алямась алямась. Масяля алямася ся алямась алямась. Маяся лясь ась алямась! Амся лямася алямася аляся... - розповіла все бідолашна дівчина. Пану Віталію її стало шкода. Він хотів відпустити перемотано-голову красунечку з роботи, але ще більше хотів кави. А ще більше - хотів зараз джакузі із кучею відбірних і голих дівок із Америки (можна із України, але наші більш замкнені і мудріші. А навіщо розуму дівчині, коли вона гола? - класна фраза. Як казав Гітлер, хороша фраза має бути повторена двічі. Тому цитуюся: "А навіщо розуму дівчині, коли вона гола?"), які б танцювали біля нього - одні голяка, а інші в купальниках-мотузочках, а ще інші також голяка плавали в басейні, на великих матрацах і великих та прозорих надувних кругах. Десь би долинався запах шашличку. Дівчата ще могли незґрабно, як то вони вміють, грати великим смугасто-надувним м’ячем у волейбол. І так жваво сміятися, наче б то у них немає жодних справ і проблем. А пан Віталій би лише лежав у джакузі попиваючи коктейль неприродного кольору із лимончиком і трубочкою, слухав би музику і по мобільному телефону розігрував друзів, а потім запрошував їх на такий веселий захід. А ще більше хотів пан Віталій знайти відповідь на головне робоче запитання: "Як!?". - Це сумно, - відповів шеф, - мені три ложки цукру і вершків - як звичайно. Сум-сумом, жаль-жалем, прикрість прикрістю, але роботу потрібно робити, подумалося йому.
V (5)
От так і трапляється, що інтенсивно працюючи весь дообідній час, не помічаєш, як настає час обідній. Пан Віталій завжди під час такої перерви ходив на обід. Так і цього разу він не зраджуючи своїй дружині і своїй звичці, натягнув капелюха на вуха і, виходячи з кабінету, підспівував пісеньку собі під вусика. Раптом констатував: "Занароїдочко, я прямую на обід. Чого і тобі бажаю!". Зачинив двері, але не на ключ. На ключ не зачинив.
Дорога у кав’ярню складалася із асфальту. Його елементний склад (%): С — 67-88, Н — 7-10, О — 2-23. Густина 1000—1200 кг/м3; t_пл від 20 до 80-100°С. Пану Віталію любилося поїдати їжу у цьому закладі із назвою "Івський дух". Сівши біля прозорого, як вікно, вікна, майстер відгадування загадок чекав-підчікував офіціантку. Вона була не за баром, тому не забарилася:
- Добрий день, пане Віталію! Сьогодні як завжди?
- Добрий день, Квіточко. Мені сьогодні - як завжди...
Офіціантка слухняно кивнула та все записала червоною ручкою у свій блокнотик . Пішла, не крутячи попою, повідомити про замовлення. Через чисте вікно, виднілася дорога. Дорога машина проїхалася по ній. Сонце світило. Хмаринки літали. Ліхтарик не світив, тому що день. Голуби не літали, бо обід на асфальті був поданий. А тим часом у заклад наюрбилося багато юрби. Всі хочуть їсти в обід. Тут було досить смачно, дешево і недорого. А що саме головне, що недорого. Всі місця зайнялися людьми. Всі офіціанти зайнялися людьми. Нарешті, через 6 хвилин, офіціантка підійшла із замовленням. Після акуратного розкладання приборів обслуговуюча персоналка побажала:
- Смачного Вам, пане Віталію! - усміхнулася, бо так їх вчили на тренінгу.
- Дякую, Квіточко. - відкинувшись на крісло майстер запитав, - як там твій хамелеон поживає? Далі маскується лише монохромними кольорами?
- Ага... я, навіть, не знаю що з ним робити. Інколи, мені здається, що він дальтонік...
- Хих, - усміхнувся, - не переймайся, на світі всі хамелеони дальтоніки. Просто йому потрібен поступовий режим переходу до різних кольорів - ти розумієш про що я? Do you understand what I say to you? Czy rozumiesz, co mam ci powiedziec? Sie verstehen, was ich sage, fur Sie?
- Як-як? - таке враження, що офіціантка нічого не зрозуміла... і наче не тупа дівчина.
- Тренуй його спочатку лише на одному кольорі! От помісти хамелеона в однотонну кілограмову картонну коробку. І хай там побуде деякий час. Я впевнений, що він зможе перелаштуватися до коричневого кольору...
- Дійсно!? - чи погодилася чи зраділа пораді офіціантка. І в її харизматичній голові (в неї була непоясненно-харизматична голова) промайнуло бажання "чим-швидш", "чим-душ" побігти до дому і помістити в коробку свого домашнього улюбленця. - Дякую Вам, пане Віталію, що би я би без Вас би робила би!
- Будь-лас... - і тут супер-маестра неначе вдарило чайником по голові. "Як", "Дійсно!", "Кольори" - ці всі слова била у листі із загадкою. Вираз пана Віталія різко змінився на зосереджений. Офіціантка, побачивши ці зміни, аж турбунулася (від слова «турбуватися») - жінка ж! Тому вона перелякано запитала:
- Що трапилося? Щось не так? - але пан Віталій мовчав і дивився в нікуди, а точніше в куди - неподалік якась панночка, за сусіднім столиком, перегнулася через нього за сумочкую, в наслідок чого на декілька секунд став помітний її бюст.
- Жінка! - радісно промовив маестро! - ЖІН-КА, це ж все зрозуміло! Як я раніше не додумався!? - офіціантка здивовано дивилася на відвідувача. - От скажи мені, квіточко, в твого хамелеона є жінка?
- Ні-і-і-і... - дещо розгублено відповіла, дещо розгублена, цілком дівчина.
- Правильно! І в нього один колір! "Mono" - це ж один! Так!? - із блиском в зубах, вів розмову пан маестро.
- Так... - розгубленість + "що тут вбіса відбувається" = погляд офіціантки.
- І цей колір - стандартний! Так? Так же? Ну так же? ж-ж-ж-ж-ш-ш-ш? - зашипів, як дика анаконда в диких джунглійських лісах.
- Та-а-а-к... - нічого не розуміючи і навіть не намагаючись зробити вигляд розуміючий, підтримувала розмову офіціантка кав’ярні "Івський дух".
- А яку ти знаєш адитивну кольорову модель, що описує спосіб синтезу кольору?
- ммм... RGB (Ер-Джі-Бі), якщо я не помиляюся...
- Гамелеон, тьху ти, хамелеон твій ж "G" - "Green"? - хитро, як справжній хитрун, усміхався відвідувач.
- Так! - ґрін вона зрозуміла. Не дарма в інституті вчиться, на заочному.
- Хлопець із того листа-а-а, був також "G" - зелений, і його прізвисько, не повіриш - "Зелений"!
- А якщо хлопець, тоді до чого тут жінки? - намагалася задавати конструктивні запитання, зачарована такими висновками, дівчина.
- Всі дії хлопців робляться заради жінок. Звичайно якщо наш хлопець не "G" - "Gey". Незважаючи на те, що той хлопець "G" - він насправді "Green" - Зелений, тобто явно не голубий, чи блакитний, чи синій... Нарешті ми зрушили із нерухомої точки - Soupe prêt - Le déjeuner sera servi!
Дообідавши і, звичайно, залишивши "на чай" немаленьку суму, пан Віталій не гаяв часу, а спокійно побіг на роботу.
На стіні із написом "Спец-сціна 1 шт." з’явилися ще три жовті листки із клейкою стрічкою. На них писало "Хамелеон", "Зелений" і "G". Але хто їх наклеїв?... "Що за'!?... Що тут вбіса відбувається!??" - задав собі таке запитання пан Віталій, коли після обіду увійшов до кабінету і побачив ці листки. Межі обурення і здивування пана Віталія не було межі!
