"От придурки, от ненормальні..." - бродив чоловік в лісі, час від часу згадуючи мешканців села, їхні стривожені обличчя та не сміливий погляд. вони, здавалося, страшенно остерігалися зявлятися в цій частині лісу. "А, між іншим, - думав чоловік - Тут багато смачних грибів"."Козли сільські".
" Я, звісно, розумію що ліс всетаки може бути небезпечним, але вигадувати що нібито дерева знущаються з людей - повне божевілля. Одразу видно дурня"...
"Селюки живуть всілякими забобонами. Он хоча-б трохи науку почитали. Та де там! Навіть у селючних вчителівдах давно злетів"...
"Сам собою напрошується висновок - чим людина ближче до землі та далі від цивілізації, тим швидше вона деградує до дикунського рівня"
"Це ще добре, що не всі вони ходять до церкви. А то, може, почали-б мені плести казки про істинність їхньої релігії. Теж мені, знайшли кого навчати - працівника статистики з вищою освітою фізика - ядерщика. Дурні"
Свіжий запах лісу заспокійливо впливав на кожного гостя. Було тихо, дерева стояли непорушно наче солдати. Навіть спів пташок був якимось далеким.
Тим часом чоловік вийшов на просторну долину. Запашні лісові квіти то тут, то там виглядали поміж зелені.
Корзина вже була повна смачних грибів, час повертатися назад.
Він в останній раз обвів поглядом долину, коли помітив неподалік між дерев щось доволі цікаве. Щось схоже на гладке діле каміння лежало серед потемнівшого сміття навколо старої берези.
Підійшовши ближче, чоловік побачив на березі де-інде темні червоні плями. Його охопив якийсь дивний страх, хоча зрештою цікавість взяла гору.
Те біле каміння виявилося переламаними кістками
"Потрібно підійти ближче, аби розглянути що там таке на справді. А разом з цим можна буде Женьку біолога привести глянути. От тупорилі селюки!"
Листя зашелестіло. Чоловік глянув догори. Береза швидко простягнула гілля до нього.
- А-а-а!
Чоловік виривався щодуху, здираючи листя, ламаючи гілля. Інші дерева також підхопили його, стискали руки-ноги, допоки гість вже не зміг рухатися. Стало важко дихати, гиляки міцно здавили груди, обвили шию. Чоловік захрипів в останній раз, замовк. Назавжди.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design