Чет сидить біля вікна на кухні і дивиться на доріжку по якій Стас повинен привести член. Рушницю тримає під рукою, гроші приготував. Дасть двісті рублів і вистачить з того наркомана. Чи і не справа, привести член, думає Чет. Стас же кікбоксер, дасть члену по яйцях, руки скрутить і приведе, як теличку на базар. Чет сидить, як на голках, а Стаса все немає. Чет дивиться на годинники, б'є кулаком по підвіконню. Ну що ж так довго! Лізе в холодильник, дістає звідти вино, недопиту на побаченні з Оленою пляшку. Наливає в чашку і п'є. Для хоробрості. Раптом стукіт у двері. З переляку Чет роняє чашку, кидається до дверей, на ходу розуміє, що забув рушницю на столі, вертається. Уже з рушницею в руках відкриває двері. Заходить Стас, весь у крові і один. Чет здивовано дивиться на нього.
- А де той, лисий?
- Бабки давай! – кричить Стас.
- Де він?
- Бабки сюди!
- Де він, де?
- В пізде! Бабки сюди!
- Ти його не привів?
- Ти що, не бачиш, що він мені всю пику порехтував!
Стас у крові, весь геть заюшений. Добряче дісталося, не менше аніж Чету в міліції.
- Бабки давай!
- Але ти ж його не привів!
- Він мене ледь не вбив!
- Ти ж кікбоксер!
- Та він відморозок! Він на всю голову йобнутий! Скажений! – кричить Стас. Чет кривиться.
- Що? Так ти знаєш, хто він насправді?!
- Хто?
- Він мій хуй! – кричить Чет. – Мій хуй!
- Що?
- Він мій хуй! Він утік від мене! Ось, дивися!
Чет ставить рушницю до стінки, розстібає ширінку і показує Стасу шкурку.
- Ось звідси виліз і втік! Він хуй, просто хуй!
Стас утирає кров і здивовано дивиться на Чета і його урологічне чудо. Спершу здивовано, а потім зло.
- А ти, блять, за кого мене маєш? – зненацька питає не те що з металом, з залізом у голосі.
- Що?
Чет здивовано дивиться на Стаса в голосі якого раптом з'явилися металеві нотки.
- Ти, блять, за кого мене маєш, чмо!
- Стас, що таке? – Чет не розуміє, чого товариш наче білини об’ївся.
А Стас зривається з місця, хапає рушниця і б'є його прикладом в обличчя. Потім ще, валить на підлогу, починає додавати ногами. Чет кричить:
- Стасе! Ти чого? Не треба! Стасе!
- Я тобі що шльондра якась! – реве Стас.
- Стасе!
- Повія якась, щоб ти мені свій хуй показував!
- У мене немає хуя! - хрипить Чет.
- А мені похуй! Сука, ще раз будеш переді мною матню свою показувати - замочу! Зрозумів?
- Так! – стогне Чет.
- Що зрозумів? Говори!
- Більше не буду матню показувати!
- Ось так!
Стас ще б’є кілька разів Чета, потім залишає його стогнати на підлозі, а сам відходить і присідає. Важко дихає. Це колись він був невтомним у спарингах бійцем, а зараз кілька ударів, а серце вже вистрибує, весь у поті, задихається. Немає здоров'я.
- Де гроші, виродок? – каже Стас, коли вже трошки заспокоївся.
Чет лежить на підлозі і стогне. Стас підходить до його, тикає ногою.
- Тобі ще додати? Давай гроші!
- За що? - Чет ледь ворушить розбитими губами.
- За все! Гроші давай!
Бере за петельки і трясе. Чет ображено на нього дивиться.
- Ми ж друзі, Стасе, друзі!
- Що?
- Ми ж друзі! Пам'ятаєш, як у тебе мама захворіла, я тобі допомагав.
- Допомагав?
- Обідом ділився.
- Ах ти ж виродок! Дав один раз пару пиріжків з капустою, так думаєш, що я тепер тобі на все життя винен!
- Ми дружили.
- Дружили! Тільки ти потім пішов у ліцейний клас, щоб в інститут поступити! А я в бригаду пішов, потім у в'язницю, потім на голку сів. Який ти мені, нахуй, друг! Мудак ти! Говори, де гроші!
Чет починає плакати від болю та розчарування. Він же дійсно думав, що Стас друг. Ну, не близький друг, скоріше товариш.
- Що ти нюні розпустив! Кажи, де гроші!
- У мене член утік! – майже скавулить Чет.
- А мені яка справа!
- Мені погано!
- Що?
- Погано!
- Ах, ти ж гандон! Погано тобі! Так ти не знаєш, що таке погано! Тобі руку ламали на твоїх же очах! Ти бачив, щоб твоя кістка крізь твою шкіру виходила? А били тебе уп'ятьох! У важких ментовських чоботах і кийками!
- Били! У відділенні! – хрипить Чет.
- Не пизди! Якщо б вони тебе по-справжньому били, ти б місяць ходити не міг, ти потім би довго ще кров'ю сцав! Сучонок, та ти не бачив смаленого зайця! Жив, як сир у маслі!
Чет схлипує. Йому важко чути ці слова.
- Я вмру. Я не можу. Мені погано!
Стас підскакує до нього і б'є ногою.
- А якого тобі добре повинне бути? Якого?! Ти ж слабак, лох! Такому як ти тільки погано і повинно бути. Життя - штука серйозна! Це тобі не хуй смоктати! У житті або відбивайся або одержуй! От ти терпило - терпи! Не хотів би терпіти, бився б! А ти навіть із хуєм своїм не зміг впоратися!
- Він мій, він повинен повернутися!
- До кого? До тебе! Га-га-га-га! Так хто ти такий?
- Я його господар!
- Мудило ти, а не господар! Ти навіть не людина! Ти - лох! Лошара, слабак, якого взувати і взувати! Недоумок! Мудаило! А от хуй твій, хуй - мужик! Хуй - крутий! Він зміг себе поставити правильно, він не дав себе образити, він - людина! Шановна людина! А ти як був гівном, так і залишився! Де гроші?
- Я не здамся, я поверну його!
Стас спльовує і знову б'є Чета ногами. Потім нишпорить квартирою, шукає гроші. Знаходить двісті рублів за годинником, перераховує.
- От, мудило! Де інші бабки? Чи тобі зламати що-небудь? Тоді, може, заплатиш?
Чет стогне на підлозі, намагається підвестися. Стас дивиться по столах, на полицях, у шафі, сподівається таки знайти решту грошей. Але вони надійно заховані. Можна б ще пошукати, але Стасу треба прийняти дозу. Дивиться на вже добуті гроші. Суне їх у кишеню і уходить.
- Я ще прийду, ти мені все заплатиш! Почув, мудило?
Стас переступає через Чета, плює на нього і виходить з квартири.
Чет довго лежить. Спершу мовчки, потім стогне, потім плаче. Йому погано, він здається собі жалюгідним і нікому не потрібним. Він дуже хоче, щоб його зараз хтось приласкав і підбадьорив. Просто сів поруч і погладив голову. Щоб вона сіла поруч. Його Міра. Гладила його голову і наспівувала.
Козаче мій, а я твоя
Пусти мене, зійшла зоря
Проснеться матінка моя
Буде питать де була я
Чет думає, що якби вона була поруч, він би про все забув. І про член, що втік, і про побиття, забув би і минуле і майбутнє, просто б слухав її голос, тримав би її руки у своїх руках і насолоджувався. Був би щасливим. Раптова думка. Чет намагається встати, не може, повзе в кімнату, там тягнеться до телефону. Набирає номер. Гуртожитку, де живе Міра. Попросить коменданта покликати її, скаже, що дуже потрібна. Міра ніколи не підходила, коли він дзвонив, вона уникала його, наче боялася його, але зараз вона повинна відчути його стан, його потребу в допомозі. Зараз усе буде по-іншому, Чет був впевнений.
Гудки, потім байдужий голос коменданта. Чет гарячковито просить покликати Міру, називає номер її кімнати.
- Дуже треба, будь ласка! – благає він.
- А її немає.
- Як немає?
- А як пішла ще вчора, так і немає. Ночувати не приходила.
- З нею хоч усе в порядку?
- А що з цієї бляддю станеться?
- Не смійте її так називати! – кричить Чет.
Жінка кладе трубку, гудки. Чет осідає прямо на підлогу, притискає до себе слухавку і чомусь думає, що Міра зараз зайде в кімнату. Просто так візьме і зайде. Вона серцем дізнається про те, як він страждає і примчиться до нього. Чет закриває очі і у маренні бачить, що вона поруч. Одного разу вона приходила сюди до нього. Чет дав грошей, щоб у черговий раз виручити її брата. Потім йшов з роботи, Міра зустріла його на зупинці, взяла під руку і вони пішли такою собі парочкою. Чет був як п'яний від щастя, нічого не міг сказати. Міра завжди була неговіркою, то йшли мовчки. Удома він хотів почастувати її вином, згадав, що в холодильнику порожньо, поривався бігти в магазин, але вона його зупинила. Поцілувала. Потім вони опинилися на дивані. Наче уві сні Чет пам'ятав, що в нього був просто неможливий оргазм. Він щось шепотів їй, а потім зовсім нерозумно заснув, розімлілий від щастя. Він дотепер не міг простити собі, що тоді заснув. Тому що, коли прокинувся, її вже не було. Тільки-но використаний презерватив біля ліжка засвідчував, що йому не наснився візит Міри. У нього ж не було презервативів, це вона натягнула, а він і не помітив.
Увечері чекав, що вона знову прийде. Чету здавалося, що це початок їх відносин, що Міра оцінила його турботу і відчула його кохання. Але вона не прийшла. І все залишилося так, як було. Він страждав, вона була близько, але далеко.
Було вже темно, коли Чет зміг піднятися і пішов у ванну. Там ледве умився, спробував обробити йодом свіжі рани. Дивився на себе і відчував себе нещасним. Не просто нещасним, а якось космічно, страшно нещасним. Нещасним, як сама нещасна людина у світі. Ліг на килим у залі із чітким бажанням померти. Лежати і вмерти. Жити він не хотів, все тіло боліло, Чету здавалося, що він втратив багато крові і уночі життя покине його. Він заплакав від жалості до себе і плакав довго, аж килим намокнув. А Чет усе плакав і згадував Міру. На сцені, у народному костюмі, з вінком квітів у її світлих кучерах.
Чет так і заснув: у сльозах, крові та йоді. Прокинувся вранці, спочатку не можу зрозуміти, що з ним, потім згадав. Підвівся, пішов на кухню, дістав з холодильника вино, випив. Стало трохи легше. Чет дивився у вікно і думав, що йому робити далі. На роботу йти було не можна. З таким ось обличчям. Та й не до роботи зараз. Чет пам'ятав про головне. Без особливої надії заглянув собі в штани, але пропажа не повернулася. Чет мацав шкурку і збирався заплакати.
Якби він заплакав, він би плакав цілий день. Просто сидів би і плакав, почуваючи себе нещасним. Але Чет згадав образливі слова Стаса про слабака. Він не слабак. Він так просто не здасться. Він буде боротися. Чужого йому не треба, але і своє не віддасть! Чет підбадьорював себе такими думками, але відчував, що очі однаково повні сліз і в будь-який момент може заплакати. То підхопився і побіг у кімнату. Підхопився й побіг - це звичайно занадто красиво сказано. Важко підвівся і зашкутильгав у кімнату, там поліз рукою за ряд книжок на полку, дістав фотографію. Міри. Ось вона стоїть на сцені і співає. Красуня, принцеса. Він дивився на фотографію і думав, що вона додасть йому сил, не дозволить зламатися і здатися. Стас, хоча й негідник, але говорив правильно: слабакам немає на що розраховувати. Потрібно бути сильним, потрібно битися за місце під сонцем, потрібно вигризати зубами свою долю. Він мріє про Міру, то повинен прийти до неї сильним і рішучим, жінкам це подобається. Ще він повинен прийти у повному комплекті, з членом.
Чет почав одягатися, але потім глянув на себе в дзеркало і вирішив день почекати. Виходити з таким обличчям на вулицю соромився. Він же гірший за бомжа. Вийде на пошуки завтра, коли обличчя хоч трохи підживе. Знайде втікача і викличе міліцію. Скаже, що втікач напав і ограбував його. Утікача відвезуть у відділення, там будуть проводити впізнання, коли побачать, що то член, Чет відразу ж продемонструє порожню шкірку і доможеться, щоб бунтівний орган повернули на місце. Потім остаточно підлікує обличчя і піде до Міри. Він буде рішучий і впевнений, запропонує їй виходити за нього. Він буде переконливим! І все в нього вийде! Вони будуть щасливі, бо вони варті щастя!
Чет підхопився, він був збуджений від переможних мріянь, схопив рушницю, став ходити з нею кімнатою, розбурхуючи в собі воїна. Він може бути сильним і впевненим, він же виріс у робітничому селищі, не раз бився. Він би і Стасу міг дати відсіч, просто розгубився. А так він може! Один раз, Чет їздив з оркестром школи на фестиваль в Одесу. Увечері пішов погуляти по набережній, мабуть не туди повернув, зайшов на якусь малолюдну вуличку. Там до нього кинулася дівчина і закричала, що її хлопця підрізали, просила допомогти і тягла в кущі. Чет вважав, що людям потрібно допомагати, тому пішов за дівчиною. У кущах на нього накинулося двоє підлітків. Збили з ніг. Чет прикинувся, що знепритомнів. Хлопці забрали його гаманець, зняли одяг і пішли. Чет підхопився ц пішов за ними. По дорозі знайшов кийок. Напав, першим же ударом збивши одного з нападників. Потім дісталося і іншому, а також дівчині. Чет ніколи не бив жінок, але це була надзвичайна ситуація, до того ж дівчина обманювала граючи на святому - на проханні допомогти.
Чет забрал свої речі, та ще й зняв з нападників одяг та взуття, залишивши їх тільки в трусах. При світлі ліхтаря розглянув, що в молодих людей руки були в слідах від голок. Наркомани. Чет пішов, одяг викинув в урну. Хотів провчити негідників. Правда, три дні, що залишилися не виходив з номера, боячись помсти. Ну і нічого, що там та Одеса, зате от він повівся, як справжній чоловік.
Задзвонив телефон. Отут Чет вже дійсно підхопився і побіг до слухавки. Він думав, що це Міра. Він був упевнений, що це Міра. Він би попросив її приїхати. Хоча ні, вона не повинна знати про його лихо і бачити його таким жалюгідним. Щось придумає, а зустрінуться через кілька днів, коли він буде вже і з членом і обличчя заживе.
- Алло!
- Чете, привіт.
- Фак!
Він вилаявся, тому що почув голос Олени. Не те щоб він не був їй радий, просто він уже налаштувався говорити з улюбленою Мірою.
- Що? Я не вчасно?
У її голосі зазвучала образа, яка тільки роздратувала Чета.
- Так!
- Ну, вибач...
- Я зараз зайнятий, потім передзвоню!
Чет повісив трубку і схопився за рушницю. Подумав, що Олена непогана дівчина і якось жаль її, але вона ж така нецікава! Подумаєш, вчить грати на бандурі! Смішно! У неї немає шарму Міри. Дивна справа, звідки шарм у Міри, вона ж проста дівчина з села! Але вона королева. Цей її голос, її погляд!
Чет ходив по кімнаті і махав рушницею. Згадав, як одного разу дивився у друга кіно. Якась напівдокументальна, напівхудожня стрічка про повій. І там був епізод, як у Будапешті відбирали дівок на зйомки порнофільмів. Одна з майбутніх акторок була дуже схожа на Міру. Не Міра, трохи старша і більша, але дуже схожа. Наче сестра. Чет тоді дуже збудився і попросив друга записати той фільм. Він пообіцяв, але так і не записав, а потім уїхав до Києва. Друг був танцюристом і влаштувався в якомусь шоу. Кликав Чета, ставити голоси тамтешнім співакам, але хіба Чет міг поїхати від Міри? А з нею їхати в Київ боявся. Там багато багатих людей, багато спокус, перед якими вона може не встояти.
Вона і тут не встояла, пішла співати в нічний клуб. Виходила на сцену в прозорій, майже відсутній сукні, співала якесь паскудство, але публіці подобалося, вона стала майже місцевою зіркою. Казали, що в неї є багаті коханці, але Чет не вірив. І намагався не думати про це, хотів, щоб між ним і Мірою нікого не було.
Находившись по кімнаті, Чет ліг на диван і ста дивитися телевізор. Знайшов передачу про звірів і дивився, як косатки тріскають всю підряд морську живність. Здивувався, що саме косатки виявилися найдужчими морськими хижаками. Завжди думав, що акули, але косатки могли легко з’їсти будь-яку акулу. Чорно-білі красені і на людей майже не нападали.
Чет пролежав до вечора, коли стемніло, сходив у магазин і аптеку, повечеряв, обробив рани і ліг спати. Наступного ранку почував себе значно краще, чого не можна було сказати про зовнішній вигляд. Але вже що є. Більше відкладати пошуки не міг, тому вийшов з дому, одягши величезні сонцезахисні окуляри на пів-обличчя. Ті самі окуляри, які він коли забрав в Одесі у наркоманів.
Чет йшов і трохи губився в тому, де шукати втікача. Вирішив поки просто ходити вулицями, вишукуючи поглядом лисих. Ходив так до обіду, заморився, зайшов у невелику кав’ярню, щоб випити холодного пива. Сів біля вікна, щоб не гаяти час, а спостерігати. Звичайно, член міг сховатися, але, судячи з його поведінки у "пивнику", він не ховався, поводився нахабно, показуючи, що нічого не боїться. Чет посміхнувся. Нехай так, чим більше самовпевнений ворог, тим легше його перемогти. Чет зробить його, тому що в Чета голова, а в члена всього лише голівка.
Чет поперхнувся пивом. Він давно помітив великий білий "Мерседес", що стояв на іншому боці вулиці. Напевно, одна з останніх моделей, але Чет не розбирався в машинах, які анітрохи його не хвилювали. "Мерседес" як "Мерседес", велике корито на колесах. Чет робив ковток, коли побачив, як до "Мерседеса" підійшли кілька хлопців. Серед них лисий здоровань, що здався Чету знайомим. Чет ще встиг з іронією подумати, що ця людина одягнена смішно і яскраво, наче папуга, коли зрозумів, що це член. Його член, власною персоною! Сідає в "Мерседес" і той рушає з місця. Ніяк не може виїхати на дорогу, бо там дуже щільний рух.
Чет дивиться на машину, потім зривається з місця і біжить до виходу. Чет хотів наздогнати машину, виволокти з неї член і повернути його на місце. Але Чета перестріла офіціантка, невисока губата дівчина, що схопила його за руки і закричала. Офіціантка подумала, що Чет хоче втекти, не розплатившись. Заклад був дешевий, таке тут траплялося. Поки офіціантка тримала Чета, до неї на допомогу підбігли ще дві товаришки, які підняли неймовірний гамір. Чет був спантеличений, поки зрозумів, чого вони хочуть, поки розплатився, вискочив на вулицю - "Мерседеса" уже не було.
Чет скрикнув від розчарування. Упустив негідника! Де тепер його шукати? І відразу почув вереск гальм. Побачив у декількох сотнях метрів "Мерседес", що зупинився біля ларьку з цигарками. Чет побіг. Можна було сказати, що він летів як на крилах, але це перебільшення, все-таки Чет був учителем співу, а не бігуном. Біг як міг, "Мерседес" уже був поруч, Чет бачив, як хлопець з декількома пачками цигарок у руках, сіл на водійське місце і "Мерседес" рушив з місця. Чету залишалося не більше десяти метрів, а його ціль тікала від нього. І Чет закричав. Він хотів кричати щось образливе, але він був не сильний у лайках, то крикнув просто "Стояти!", вклавши у цей крик весь свій біль, весь відчай останніх днів.
На крик зреагували тільки перехожі, що здивовано дивилися на сцену погоні пішохода за автомобілем. "Мерседес" стрімко нісся вперед, Чет біг і кричав, махав кулаками, розуміючи, що не наздожене. Як раптом "Мерседес" загальмував. Різко, з вереском гальмі і димом з-під коліс. А потім став здавати назад. Чет зраділо крикнув, підстрибнув на місці і понісся далі. З "Мерседеса" вискочили двоє хлопців і кинулися Чету на зустріч. У планах Чета не було ніяких хлопців, був тільки жалюгідний член, якого він хватав і повертав на місце. А тут хлопці. Чет не знав, що робити, біг їм назустріч. Не було часу думати.
Хлопці схопили Чета і заламали йому руки. Правда, перед цим, Чет встиг добре прикластися одному з них, але не більше того. Тепер його повалили на асфальт і стали бити.
- Достатньо.
Громовий, басовитий голос. Чет відчув, що над ним хтось нависає.
- Які люди! Ти прийшов до мене, мудило?
Чет підняв голову. Побачив лисого. Точніше член. Свій член, який виріс до неймовірних розмірів. Скотино! Раніше же пищав, а тепер он басить, як диякон з соборного хору!
- Я тебе запитую, козел!
- Сам козел! А ну на місце! – кричить Чет і його б’ють ногами. Чи і не дивина, Чет уже звик, що його б’ють ногами.
- У машину його, поїдемо за місто, поговоримо. – наказує член.
Чета підхоплюють і кидають у багажник, попередньо зв'язавши руки і ноги. "Мерседес" рушає з місця. Хвилин за двадцять він вже зупиняється на галявинці біля ріки. Чета витягають з багажника.
- Розв'яжіть його. – наказує член – Хамло. Дивився на Чета і нахабно посміхається.
- У тебе була до мене якась справа? Або ти просто вирішив побігати за моїм "мерсом"? А, дурню?
- Справа.
- Ну, кажи.
- Зараз.
Чет розминає кулаки. А потім плигає на Хамла. Чет був упевнений, що він сильніший за свого члена, так було завжди. Але зараз Хамло навіть не став уникати стрибка Чета, просто піймав того на кулак. Чет гримнувся на землю. Хамло підскочив і почав гамселити його ногами.
- Справа! Яке в тебе може бути до мене справа, говнюк! Говори! Ну, говори!
Чет корчився на траві, намагаючись захиститися від ніг Хамла, а той реготав і бив.
- Гівно, виродок! У тебе не може бути справ до мене! Ти зрозумів! Ніяких справ! Сученя!
Він бив знову, потім побачив, що Чет знепритомнів.
- А ну наберіть у річці води, поприскайте цього гандона!
- Може посцяти на нього?
- Ні, я ж буду з ним ще працювати. Водою!
Чета облили теплою річковою водою. Він прийшов до тями.
- Ну що, дурню, очуняв?
- Тварино, негідник, хуй!
Чет хрипів на землі, намагаючись підвестися, але руки і ноги не слухали його. Хамло з посмішкою спостерігав за ним.
- Він ще і лається. Ти ж викладач, мурло! Ти не повинен лаятися. Зараз я тобі проведу урок хороших манер. Принесіть молоток і дошку!
Хлопці, які служать Хамлу, швидко приносять все , що він сказав. Чет усе намагається підвестися, плазує по траві рачки. Хамло б’є його ногою і валить на спину.
- Заткніть йому рот і тримайте руки!
Чета схопили. Запхали в рот кляп, притиснули до землі, виставивши одну руку. Хамло підклав під долоню дошку, потім надавив кисть своєю ногою.
- Ну що, почнемо, дурню?
Дружки Хамла регочуть і штовхають один одного ліктями.
- Запам'ятовуй, виродок!
Хамло замахується і б'є молотком по пальцям Чета. Той стогне, смикається, але його міцно тримають. Виє, але крізь кляп його майже нічого не чутно.
- Якщо я тебе ще раз побачу - я просто вб'ю тебе. Зрозумів?
Чет все виє і плазує у судомах. Хамло замахується і б'є молотком по іншому пальцю.
- Ти гівно і виродок. Я міг би вбити тебе, але не хочу цього робити. Поживи. Ти такий нуль, що навіть жити не можеш. Ти ж не живеш – ти мучишся. Мучся далі.
Хамло замахується і знову б'є. Цього разу Чет не кричить і не б'ється у судомних спробах вирватися. Обм'якає.
- Сучонок, свідомість втратив. Давай ще води.
Чета поливають з пластикової пляшки.
- Ти не тікай, ще два пальчики залишилося. – регоче Хамло і плескає Чета по обличчю. - Я хочу тобі всю праву руку обробити. Здогадуєшся, чому? Ну, ти не з кмітливих, тому пояснюю - вона тепер тобі більше не потрібна. Дрочити тобі більше нема чим, ось і права рука твоя вже зайва.
Хлопці сміються, Хамло замахується ще раз і б'є. Потім ще раз.
- Потримаєте його трошки, нехай відчує.
Хамло кидає в річку закривавлений молоток і закурює. Його хлопці сидять на Чета і міцно того тримають. Хамло не поспішаючи затягується, дивиться на ріку, бачить у воді своє відбиття. Здоровезний залуплений член. Сміється.
- Пам’ятаєш, як ти наперстком бив? Так ось я відплатив. Ага? Відплатив! З відсотками!
Хамло регоче.
- Всі, кидайте його, поїхали.
- Може, замочимо його, навіщо залишати?
- Не треба. Він уже все - недопалок. Зламався. Тепер він буде сидіти тихіше води, нижче трави. Поїхали.
"Мерседес" їде, скривавлений Чет залишається лежати на галявині. Глухо стогне в кляп. Потім лівою рукою виймає з рота ганчірку. Виє голосніше. Тримається за кисть правої руки. Виє не зупиняючись і на секунду. Виє й виє. Через час на галявинку виходить дід із чередою кіз, але чує виття і квапливо забирається звідти.
(Далі буде)
