Бувають моменти (дні? місяці? в особливо «складних» випадках – роки), коли хочеться стати дитиною. А ще рано чи пізно виявляється, що «Маленький принц» вже зачитаний до дір, увесь шоколад з’їдений, а всі мультфільми ти знаєш напам’ять і сиплеш цитатами з них навіть тоді, коли це найменше потрібно. І ще буває. Ніч (чи вечір? – несуттєво), і вп’яте читаючи своєму маленькому Сонечку на ніч Маршака, ти розумієш, що ще трохи і ти сам перетворишся на Айболита і підеш ти шукати по степу копієчку, відбиваючись від войовничих павуків… І ще буває… Хоча, чого тільки у світі не буває? Я хочу розповісти не про проблеми, (про проблеми взагалі потрібно менше говорити), а про вирішення їх.
Поділюся маленьким секретом. Власного виробництва, можна сказати. Нещодавно в «Гранях-Т» вийшла одна цікава книжка. Я не хочу сказати, що цікава книжечка там вийшла одна, цікавинок різних вийшло якраз багато, але одна з них допомогла мені просто неймовірно. Мова йде про книжку Грицька Чубая «Скоромовка не для Вовка».
Отже, рецепт: беремо джезву і варимо в ній львівську каву, додаємо на свій смак кориці, молока та цукру. Дбайливо переливаємо у мале-е-е-есеньку філіжаночку з написом «Львів», сідаємо в тепле крісло, поближче до вікна, і беремо до рук «Скоромовку». За наявності дітей, збираємо їх навколо себе. Уважно розглядаємо рудого вовка на обкладинці, робимо ковток запашної кави і… відкриваємо книжку.
Все. Готово. Тепер уже зворотного шляху немає. Диво здійснилося. Тепер ви в чарівній країні Дитинство. І будьте впевнені, ця подорож ще нікого не залишала байдужим…
