- Яка гарненька квіточка! – заплескала в долоні маленька Даринка – Мамо! Поглянь.
Помаранчево-чорні пелюстки милували око. Розкішне мереживо чорних доріжок на оранжевому тлі з білими моріжками.
- Диво, а не квітка! Можна її торкнутися, мамо! – мала нахилилася над цією дивовижею і від несподіванки аж підстрибнула. Квітка запурхала пелюстками, замиготіла перелякано і полетіла.
- Та це ж метелик! Такий великий!
- Давай зачекаємо, коли він нарешті заспокоїться й сяде на квіточку. Тільки не сполохай його, – запропонувала мама.
Метелик покружляв над ромашками і, нарешті вибравши найдостойнішу, елегантно сів в центр квітки.
- Можна його погладити? – запитала Даринка. – Я обережно.
- Ні-ні, донечко. В жодному разі. Крильця метелика покриті малюсінькими й дуже тендітними лусочками, які так легко обсипаються. Навіть від найменшого дотику. Ти пошкодиш йому крильця і він не зможе літати.
- Добре, не буду. Я ніколи не бачила таких великих метеликів. Як його звати? – допитувалася дівчинка.
- Монарх. – відповіла мама.
- А що таке монарх?
- Монарх, тобто цар, король, князь, володар. Пригадуєш ми про царів й князів казочки й легенди читали?
- Угу! А чому його так називають? Він, що - цар над комахами, як лев над тваринами?
- Можна й так сказати. Бачиш, які у нього великі й міцні крила. Вони набагато сильніші від крилець звичних для нас метеликів: сніжно-білих капустянок, пістрявих кропивниць, жовто-зелених лимониць. Він не тутешній. Мешкає цей красень далеко, за океаном, на іншому боці землі у Північній Америці. Там, як і в нас, зими холодні й морозяні. От він разом з перелітними птахами мандрує на південь, туди - де цілий рік літо.
- Він відлітає у вирій, як лелеки? – зачудовано перепитала Даринка, - Дивина – перелітний метелик.
- Так-так. Він долає дуже великі відстані. Шлях з Північної Америки до Мексики не близький. Це як від нас до гарячої Африки - дуже далеко. Натомившись в дорозі, метелики Монархи знаходять собі місце для відпочинку, переважно це дерева. Вони щільно притулившись одне до одного, барвистим килимом вкривають стовбур і гілки дерева. В тій місцевості такі дерева так і називають – метеликовими. В такому напівсонному стані монархи чекають приходу весни, щоб вирушити назад до рідного дому. Государственная лотерея Золотой Кубок — лицензионное онлайн-казино с комфортными условиями для игры, множеством слотов (более 300) и выгодными бонусными предложениями. goldcup24 . Играйте в удобном формате и гарантированно получайте выигрыши с возможностью их вывода любым удобным способом.
- Метеликові дерева! Як гарно! Мамо, а Монархи не бояться, що під час сну їх можуть налякати чи навіть з’їсти пташки або інші тварини.
- Ні! Монархи зовсім не смачні. Будучи гусінню, харчуються листочками рослин, які виділяють молочний сік. Цей сік дуже небезпечний для інших тварин, навіть отруйний. А для гусіні Монарха він корисний. От Монарха хижаки й не займають. Гидкуваті вони на смак.
Метелик ніжно притулився до квітки своїм хоботком й завзято почав пити нектар.
- Бачиш, Даринко, Монарх обідає, а разом з тим робить дуже корисну справу – запилює квіти. Допомагає рослинам розмножуватися.
Поївши й перепочивши метелик весело замиготів своїми крилятами. Красива помаранчево-чорна квітка безжурно полетіла в нетрі заповідника.
Даринка завзято замахала своїми рученятами вслід Монарху.
- Бувай, Царе Метелинський! Бувай! Ми ще обов’язково побачимось, Ваша Величносте! Обов'язково!
