…Щось бігає, метушиться, нервує. Ні, навпаки: нервує, метушиться, бігає. Кучерявий парубок нарізає кола, висмикує пасма волосся руками і кричить. Зупиняється, нервово дістає цигарку, запальничку «зіпо», підпалює, сильно затягується і знову бігає. Під час чергового кола, на його кросівку розв’язався шнурок, хлопчина наступає на нього і падає, сунеться асфальтом, зчісує собі мордяку. На нових джинсах в районі коліна з’являється дірка. Хлопець зупиняється.
- От фак! Нові штани. Карма сьогодні таки гівняна.
Знову починає бігати. Помітно, що вже втомився. Сідає на лавку. Підходить до краю гори, на якій відбувається дійство, дістає бінокль. Бачить, як у підніжжя здоровенний сенбернар стрибає на машину, починає облизувати двері. Через дорогу від цього молодий хлопчина з букетом у руках зізнається у коханні світлофору. Жіночка, що торгувала насінням, цілує журнальне фото Барта Сімпсона. У кількох метрах від них хлопець щось розказує… вишневим тістечкам:
- Що вам ще? Квитки на оперу дістав, уроки з верхової їзди замовив, на гітарі навчився грати, аби серенади вам співати!!! А вам все мало, нікчеми!!!!!!
Хлопець сховав бінокль. Рупор, що висів над парадним входом у контору урочисто оголосив:
- 854-й, зайдіть будь ласка.
Кучерявий молодик допалив, взяв великий чехол, що лежав на лавці поряд і попрямував.
Всередині було все у стилі: пафосні колони, тьотки одягнені у нічні сорочки грають на арфах, а у шкіряному кріслі сидить жирний дядько, затягується їдким димом сигарети…
- Дострибався? Скільки у нас?
- Ем… перший день.
- Перший день… Ай-яй-яй, а вже скільки накоїв. Ти сліпий?
- Ні.
- Який я тобі зараз палець показую?
- Середній.
- Вірно. Як тебе звуть?
- 854-й. Я сьогодні тільки вступив на випробний термін і мабуть вже пакуватиму речі у крематорій…
- Ох і поц ти. Як ти так… приціл поганий?
Хлопець відкрив чохол, дістав з нього гарну снайперську гвинтівку, відкрутив з неї приціл.
- Ось, візьміть. Наче б то нормальний.
Дядько подивився у отвір для ока.
- Нормальний. А апарат?
- Ну, не новий, але… ось, подивіться.
Хлопчина протягнув гвинтівку.
- От поц. Ти що, не бачив, що тут дуло криве? То ми колись з Гермесом побилися об заклад, що він викує таке дуло, щоб і стріляло, і щоб можна було підкреслювати на уроках мови означення під нього, замість лінійки.* А ти, поц, що наробив. Як тепер закоханим пояснити те що трапилося. Окей, ти все виправиш, бо світлофор хлопцю дітей не родить, а у сенбернара та дверей ЗІЛа не дуже райдужні перспективи. Зброї нема, тому.
- А як же я… стріли й лук давно відмінили.
- Ніхто не відміняв, просто зараз вітер. По наробите тут справ. Підеш на закоханих в рукопашну. Підійди до складу, отримай свій ніж. Це твоя зброя, як Купідона, на сьогодні, поц… І вмий моряку, не годиться на роботі з розквашеною пикою бути.
