Взавтра двадцять років, як зупинились ті кляті жорна безглуздої війни, що перемолола і скалічила десятки тисяч українських синів. Більше трьох з половиною тисяч вбитих, а скільки скалічених фізично і морально? Скільки горя і плачу в простих працьовитих, сільських сімях …Цей гріх лягає на плечі вождів, що так бездумно кинули молодих здорових хлопців, заради своїх амбіцій, у цю безжальну бійню. Але так збудований наш світ, що дармових жертв не буває. Саме після цієї невдалої війни почав тріщати по всіх швах «нерушимий», здавалось би створений на тисячоліття. Через кілька років «імперія рухнула». Тому страждання і жертви, отих простих солдат і лейтенантів, яким в більшості не виповнилось і двадцяти, були не марні. В крайньому разі заставили нас, оте покоління, задуматись...
