Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2697
Творів: 51477
Рецензій: 95968

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 13976, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '98.84.18.52')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза рецензія

Долина Бельведеру

© Антоніна Аністратенко, 12-02-2009
Найденова В. Яновський Я. Долина Бельведеру. Роман. –
Івано-Франківськ, 2008. – 152 с.

Є два аспекти незвичайності роману франківських авторів «Долина Бельведеру». Крім сюжету, героїв, місця дії та інших атрибутів нормального роману, звичайно.
Перший – це його автори. Сьогодні стало модно писати роман у співавторстві. Передусім така мода поширилась у Європі. Українські автори наввипередки пристали на цю ідею. Аякже! Не можна втрачати жодної можливості на тернистому шляху до слави. Властиво, мало путящого з того виходить. Хіба-що брати Капранови – ті роблять свою роботу якісно. Напротивагу їм – Наталка та Олександр Шевченки (попри знамените і багатообіцяюче прізвище) вбільшості граються з популярними жанрами, львівськими вулицями, - і, перефразовуючи Даріуша Новацького, кажу: з того видно, як мало автори можуть нам розповісти. Ось так. Головна помилка (це стосується навіть чудової письменницької пари Марини та Сергія Дяченків) – у суті роботи: писати разом роман – означає разом писати один роман, а не кожному окремий, а потім, б’ючись і ревучи, об’єднувати ту писанину під однією палітуркою. Ярослав Яновський та Весела Найденова змогли писати так, щоб не відчувалося, хто з них який кусень тексту писав. Але ж цікаво знати подробиці - довелось смикати автора.
Отже, по телефону Ярко Яновський зізнався, що ідея, кістяк сюжету, епізоди – його, а романтичні сцени та жіночі епізоди – Веселої Найденової. До речі, ілюстрації всередині книги – теж Веселої, а обкладинка – Яновського.
Друга особливість – історичне тло роману. Важливо не те, що усе описане в тексті є вигадкою, а те, що Станіслав 30-х початку 40-х років минулого століття описаний правдоподібно, аж до ностальгії (ностальгію викликає хіба Франик у першій частині роману, бо в останніх – викликає острах). Я не кажу про альтернативну історію, бо мета письменників зовсім інша – пригодницький роман. Все ж, побудований він на легендах, міфах, оповідях про підземелля, побуті аристократичних родин та галицьких звичаях. Певною мірою Станіслав опоетизований, але куті меду не передали. Словом, Франківськ має свого «Срібного павука».
Тепер час сказати кілька слів про історію з’яви «Долини Бельведеру». Виданий у 2008-му році, роман написаний вісім років тому. Під назвою «Місячна долина» текст був поданий на конкурс «Коронація слова». Але... Зрештою, у 2008 році твір увійшов у десятку кращих романів, по тому виданий вже зі згаданою назвою.
В центрі образної системи роману дві аристократичні родини: Камінські та Радеки. Головна героїня – Магда Радек.- молода дівчина, яка товаришує з Кларою Камінською. Але Магду вабить батько подруги – граф Камінський. Може, дівчині судиться стати його дружиною... І це не краще й не найгірше, приготовлене Магді долею. На читача чекають таємничі лабіринти підземель, історія незрозумілого вбивства, розгадка родииної таємниці Камінських та жахіття «чероної» інтервенції до Станіслава. Крім того, крамнички, до яких найкращі речі виписують з Відня та Львова. Вечори з танцями у станіславському Палаці Потоцьких, пікніки з усіма подробицями, старовинна бібліотека з книгами магічних символів та картами підземних лабіринтів і, звичайно ж, історія кохання, зради, кохання...
Мушу, за фаховим обов’язком, вказати й на недоліки тексту. По-перше, - сила-силенна помилок. Ціла виставка описок, граматичних, стилістичних, синтаксичних, мовленнєвих неточностей. Але це можна «звалити» на коректора. Інша річ – діалоги. Почасти персонажі говорять повними реченнями, щорепліки звертаються на повне ім’я, а в словах автора докладно пояснюється що хотів (-ла) сказати він (вона), так, наче це п’єса. Набагато вдаліше виглядають описи природи, побуту, психологічних станів героїв. Наприклад: «...сльози... солоні і гіркі, стікали і краплями падали на груди, текли по щиї. Маргошес ще якусь мить стояв і дивився на Магду. Відчай і безпорадність панували над ними через те, що йому не вдалось повернути сполоханого кохання. А вона відштовхнула його від себе, водночас кохаючи понавд усе... Хотілося, щоб він скоріше зник, розтанув, ніби дрімотне видіння, яке наснилося над рікою».
Як на мене, роман виразно ділиться на дві частини. Не за сюжетом, не за розділами, а за духом, настроєм. Одна уявна частина – пригоди юної Магди у насиченому житті Станіслава-європейського-міста, де діють особливі Станіславські Закони, поширюються станіславські плітки, продаються кращі, замовлені зі Львова, капелюшки. А інша – чорні дні Івано-Франківська, сповнені горя і сліз, яким не видно краю. «Червоний терор» орудує в місті. І вже не лишилось нічого, крім бажання вижити й порятувати близьких.
Хоча... Може щось і лишилось – у душах: глибоко захована людська сила. Чи допоможе вона Магді?

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.032873153686523 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати