Вони падали з неба, їх було багато, чи то вони ганялись за землею чи земля за ними. Ворони по лініях електропередач передавали їм сигнали. Хтось розумів, а дехто в повному екстазі падав і не звертав уваги на зовнішні подразники. Вони побороли силу тяжіння, принаймні їм так здавалось. У центрі було око і кожен, хто розганяв більшу швидкість - віддалявся від ока на 4 млн. років. Люди перетворювались в комах, павуків, хтось ставав яструбом., а дехто розщепився на одноклітинні організми. Ті, хто без всяких зусиль міг літати колись – втратили свою здатність, стали босими. От і я стала босою…
Думала, що зможуть домогти друзі, але не могла їх впізнати в цих потворних тільцях, а тим, що вміли літати було байдуже. Їм все рівно, що вони за якусь мить перетворяться також і стануть зворотнім продуктом еволюції, їм аби тільки ще трішки побути в невагомості…
