Я відчуваю гостроту нічної тиші. Вона врізається в мій сон, збуджує його, доводить до екстазу. Але не закінчує свого, полишає. Тиша ночі стає крикливою. Вона кидає виклик усім закоханим, полишеним. Всім геніям і нездарам. Тиша ночі. Я хочу не відчувати твоєї наготи. Ти викриваєш все те, що криється у суєтному дні. Ти прирівнюєш себе до богині вічності. Ця богиня сестра, дружина, коханка і зрадниця багатьох богів сучасності. В мої відчуття без запрошення входять, вламуються навязливо-брутальні тобою страхи, очікування і радощі. Я чекаю тебе. А дочекавшись – боюсь твого німого голосу. Зречись мене, відійди і відпусти. Мені холодно і страшно, мені моторшно і затишно. Я жити без тебе не можу, та залишитися в тобі не прагну.
