Мій тато сам позбавив себе життя. Пройшло вже багато років, а я все ще чекаю його погляду, його поради, підтримки.
Дуже важко переживати втрату. Можна сказати, що діти повторють радості і печалі своїх батьків. Вони йдуть по протореній дорозі, повторюють навіть помилки батьків. Хоча звичайно своїх помилок у них також вистачає. Я знаходжу в своєму характері риси своїх батьків. Я бачу, як мій син повторює дії свого дідуся і бабусі. Ми народжуємось в родині, ми звикаємо до того, що є мама, є тато, що вони одне ціле, а ми, діти, їхня втіха і печаль, радість і надія. Ми виростаємо, знаючи, що про нас піклуються, що нас люблять. Ми стаємо дорослими і йдемо з батьківського дому. Тато і мама простеляють весільний рушник, бажаючи щасливого подружнього життя. На моєму весіллі співали багато пісень, а останньою була пісня про те, як молода всім родичам дякує, і я щиро дякувала татові за його золоті руки, за турбуту і добре серце. А потім ми повертаємося в батьківський дім, де нас завжди чекають, де нам завжди раді.
Пізніше, коли ми їхали додому і знали про недобру звістку, мені дуже хотілося обняти ще тепле тіло батька. Здавалося, що я зможу ще бути з ним живим, ну хоч трохи. Так можна було б провести хоч всю ніч, але мене не допустили до тіла на довго. У такі хвилини ти розумієш всі банальності слів, розумієш, що втіха не потрібна, бо вона просто висне в повітрі. Але... хочеться кричати так сильно, щоб почули всі: і живі, і мертві. Над головою висне тільки одне запитання “чому”. Відповіді немає. Її просто не існує. Колись потім, коли ми переступимо межу життя земного і вічного нам стануть зрозумілі всі події. А до поки ми перебуваємо на цій грішній землі, у нас тільки запитання без відповідей. Не можливо висловити один словом те, що коїлось в моїй душі на той момент. Я відчувала сум від втрати, біль від розлуки назавжди, розчарування від того, що не змогла допомогти, не врятувала, не сказала зайвий раз “люблю”; була й образа на те, що мене просто залишили одну, і розпач від того, що мені нічого в цьому світі не підвладне; і тривога за побальше життя. Сльози навертаються на очі щоразу, коли чую від сторонніх слово “папа”.
Моєму сину вже більше п'яти років, дідуся він бачив відносно дуже мало. Та це маля все памятає. Після трагічних днів я уникала розмов про дідуся, а він приносив його фото і говорив: ”Мама, ось дід”. Я вчила сина, що в нього три дідусі: батько чоловіка, мій хрещений, і мій тато, який спить, і до якого лише ми приходимо в гості. Моє маленьке мишенятко завжди мене втішає, коли бачить сльози на очах. Я знаю, що заради його щастя, я маю посміхатися і радіти життю. А тепер у мене є ще й доня, якій дуже подобається чоловіче ім'я Боря, так звали мого тата. І у серцях доні й сина - велика любов до дідуся, який так рано залишив цей світ.
У хвилини трауру важко про щось сказати напевно і не можливо збагнути все, що трапилося. Та і далі продовжуєш жити з великим тягарем у грудях. По троху час і буденність відволікають від чорного суму. Допомагають рідні, друзі, віра в Бога, надія на краще, робота. Час – великий лікар, але рани не зникають, вони просто меньше ятрять. Я продовжую говорити слова “тато, папа, татусь, батько, рідний” в молитві. Жінка втрачає коханого, мати – сина, діти – батька, онуки - дідуся. Виникає ще одне запитання в нікуди:” Чи знайшов ти спокій, зробивши такий тяжкий крок?”. Я молюся за спасіння твоєї душі і за спасіння душ, що загубилися в житті. Бездепозитный бонус за регистрацию в казино https://3bez-depov.com и все, что с ним связано.
Я молюся за тих, хто насмілюється на таке закінчення життя, щоб вони згадали про ЛЮБОВ. Молюся, щоб божа рука відвела їх з неправильного шляху. Не займайтеся самопокаранням, тільки Бог все розсудить, не розв’язуйте таким важким шляхом свої проблеми, не доводьте свою правоту таким чином. Адже, спочатку було слово і слово було – Бог. Якщо вам важко – помоліться, розкажіть хоч комусь, якщо не можете розповісти про свій тягар найріднішим, поділіться з ним перехожому, напишіть про свій біль на папері. Тільки не мовчіть. Радійте першому снігу, промінчику сонця, що заглядує у вікно, щебету пташок, посмішці дитини, веселці, що переливається кольорами. Радійте дню, що розпочався, і дню, що закінчився. Радійте найдрібнішим успіхам. Любіть життя і себе в цьому житті, вірте в зміни на краще, будьте мудрими.
Господи,
спаси душу батька мого
і тих, хто пішов з життя з тяжким гріхом,
прости їм гріхи їхні земні і відкрий їм Царство Боже.
Отче наш, допоможи кожному,
в кого тільки думка про самогубство виникла.
Відверни їх рукою своює від гріха тяжкого
і прости їм за помисли гріховні.
Бо Твоя є сила і слава
Отця і Сина і Святого Духа
нині і повсякчас
і на віки вічні.
Амінь.
