Часом мені здається, що я – це не я, а вони – це не вони. Ну що до мене, то зрозуміло, я можу собі дозволити інколи бути не собою, а от що коїться з ними, мені невідомо. Гади, як вони можуть мене підставляти, підставляти по-дружньому, хоча жоден з них не є моїм другом. Вони приходять до мене по черзі, виставляючи мене в очах інших повним дебілом і придурком, а я на них навіть образитися не можу, оскільки не знаю де вони живуть, чим заробляють на бухло і їжу, і чому хтось із них не піде з мого життя. Отак просто і невимушено, не піде назавжди. Назавжди.
Один з них буває веселий. Розказує, іноді, анекдоти, жартує, сміється, танцює де не попадя (що буває дуже рідко), підбадьорює всіх (що буває дуже часто) і ніколи не сумує (чого взагалі не буває ніколи). Він приходить без запрошення і йде не прощаючись. Просто приходить і просто йде. Ніхто не знає звідки він і куди дівається. Та мені відомо одне. Він каже, що ніколи не ображається, тільки постійно вибачається, каже, що йому весело і добре, каже що не можна пити і палити, треба шукати щось цінне в житті і плити за течією. Взагалі він якийсь невдалий проект. Його навіть немає, а я відчуваю, що він є, я його чекаю, а він насміхається і не приходить, чомусь. Він дзвонить друзям (моїм друзям) аби зустрітися і поговорити, звеселити їх, бо він, мабуть, переконаний, що такі самі як він є й в інших. Він їх шукає. Нафіга він їх шукає? Зазвичай шукаєш таких самих як ти лише тому, що тобі самотньо і сумно, щоб знайти споріднену душу і поговорити, але ж він каже, що йому сумно не буває. Брехло! Хоча він каже, що ніколи не бреше. Отак просто приходить звідкись і йде кудись. Нормальний такий, не вітається і не прощається. Він просто позитивна сука. Якби він був собакою, то він був би жіночої статі і безперечно був би сукою. Сукою, яка не вітається і не прощається, а просто приходить і просто йде.
Другий з них якийсь довбонутий. Він дзвонить так само як і перший моїм друзям (хоча насправді це робить четвертий) і пропонує бухати. Хочеться сказати йому – ти, мудак, не чіпай моїх друзів. Нашо ти їх надихаєш на п'янку? Кретин якийсь. Здається, що йому впаяли в морду якийсь чіп, такий, знаєте, що не дає йому свідомо думати і мислити. Всі його думки якісь прибацані. Всі вони пов'язані з водкою і цигарками. Але він дещо розумніший за першого. Коли йому впадлу дзвонити, він чекає, що подзвонить той, перший, він чекає, що перший зробить все власноруч, розвеселить друзів, підбадьорить їх. А тоді прийде другий, наб'є першому морду і відгонить його, буде робити свою брудно справу. Можливо це просто заздрість. Я якщо чесно так і думаю. Він хоче бути таким самим як і перший, але своє єство не приховаєш. Він чекає, доки всі будуть п'яними і тоді він намагається косити під першого, у нього нічого не виходить і тому він невимушено нагадує третього... Ненавмисне, просто так виходить, що він нагадує третього...
Третій мені подобається. Він дуже простий і відкритий. Я не чекаю, коли він прийде, бо він постійно поряд. Він сором'язливий, тому коли приходить перший, або другий, він просто ховається і мовчить, не заважає з корпоративної солідарності іншим. Такий вихований і спокійний. Загалом він не дуже цікавий, бо якісь у нього тупі думки, але вони тупі на перший погляд. Вони дуже глибокі і змістовні, просто мало хто їх розуміє і ніхто в цьому не винен. Просто він такий. Якийсь такий... Він постійно депресивний і, здається, любить самотність, любить писати щось і складати вірші. Часто думає про якийсь шлях і про суть буття. Часто йому здається, що він заважає іншим, тому втримує четвертого, щоб той не користувався засобами комунікації і не дзвонив, не писав і не приходив до друзів. Йому здається, що він зайвий, тому він просто не хоче набридати, але по моєму це не вдається. Він дуже багато сподівається, робить якісь висновки, виносить вердикти, хоче потоваришувати з другим, але він якийсь не дуже компанійський, бо коли зустрічається з дуже важливими, цінними і дорогими серцю людьми у той час, коли поряд немає першого і другого, він просто їх задовбує, а вони не можуть сказати, щоб він ішов кудись далеко, бо їм його просто жаль. Я думаю все так і є. Його не можна поєднати з першим. Ні в якому разі не можна, бо вони просто різні, проте він чудово поєднується з другим, а з четвертим просто товаришує. П'ятого не знає взагалі.
Четвертий... він нормальний, не схожий на жодних попередніх, він не депресивний, не веселий, не п'яний, він просто четвертий. Доповнення всіх потрошку. Він не цінний своєю усмішкою і жартами, не дивний своїми роздумами і нескінченною депресією, не наритий алкоголем, він просто четвертий. Іноді четвертим прикидається перший і виконує його роль. Другий і третій теж не можуть без нього жити. Він робить дивні вчинки. Приходить на роботу, вмикає комп'ютер і замість роботи пише листа на кшталт "Привіт, як справи?" друзям п'ятого, які за сумісництвом є й друзями попередніх трьох. Або, щоб нічого не робити він виходить в коридор палити, або користується робочим телефоном не в робочих цілях і днадзвонює друзям, пише їм есемески, сумує без них і не може жити. Одне чого він боїться – це те, що друзі відвернуться від нього, тому він виконує свою роль. Домовляється про зустріч і не приходить на неї, бо боїться втратити тих з ким домовився погуляти. Замість нього на зустрічі приходить дуже рідко перший, часто другий і постійно третій. Четвертий потім розпитує у них, чи не покинули його друзі, які йому так важливі. Він хоче, щоб щось постійно нагадувало йому про дорогих людей, тому робить щось незрозуміле: чіпляє на стіну дивні малюнки, тримає на компі фотки, не видаляє есемески і прийняті дзвінки, передивляється фото по декілька разів на день вдома і ніяк не може зрозуміти ситуації, що склалася. Він не може зрозуміти, як люди, яких він так мало знає можуть бути такими важливими для нього, чому у нього немає нормальних шкільних друзів (якщо й є, то їх не більше трьох і живуть вони далеко і бачаться лише раз на рік, 0висновок – вони не друзі а приятелі) чому люди, яких він майже не знає такі цінні й дорогі, як це все пояснити? Він залазить на електронку тричі протягом тридцяти секунд і дивиться, чи не прислав бува хтось чогось, що йому так важливо, хай це буде будь-що, дивиться на телефон з надією, що прийшло повідомлення яке він не помітив від тих людей... Тому він і не приходить на зустрічі з ними, а приходить на зустріч зі мною, коли нікого немає, він приходить і розмовляє на моїх очах з третім, про щось розказує, намагається пояснити щось. Намагається пояснити. Це тупо, коли четвертий намагається пояснити щось третьому про п'ятого.
З п'ятим все дуже складно. І якби хтось сказав "не риба не м'ясо", то це точно про нього. Він ще не визначився остаточно, який з попередніх чотирьох йому потрібен. Всі вп'ятьох вони не можуть жити, оскільки це вже дуже багато і неправильно. П'ятий ще не визначився, яким він є: першим, другим, третім чи четвертим. По моєму мені вистачає чотирьох моїх друзів-настроїв, принаймні мені є з чого вибрати, хоча часто мій настрій не залежить від мене. У них немає графіку, а приходять вони хаотично і незрозуміло як. А ті чотири що в мене є залежать від багатьох факторів. Всі вони вчотирьох дорівнюють п'ятому, який в свою чергу дорівнює мені. Це все було про мене і мій настрій...
