Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2594
Творів: 47233
Рецензій: 91943

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Есе

Левітація душі

© forget-me-not, 20-01-2009
Сусідній двір і безліч спогадів. Ми все ще біжимо від тонких пересудів, ламаючи кілометри доріг. Кожен - по своїй справі, кожен – як єретик. Ти далекий від мене, а я від карти твого маршруту. Відштовхуємось як однойменні заряди, поки зима великими ковтками поглинає весни. Але Десь є Бог. Він справжній і хоче бачити тебе зі мною тут, зараз, на папері: в гіркому мовчанні, крізь агломерації слизьких дощів. Щоб я розповіла тобі про своє життя, воно, наче локомотив, забирає з собою безліч вагонів та витертих граней.

Божевільна мілина. Через неї важко тягнути своє судно, яке повертається у молитвах, перерізаних напів думками про кращі помилки – доречні для недоречного. Пожежа глибоко прорізає тіло від неталановитих поглядів. Вони не вміють дивитися, як належить людям. Жаль.

Перегортала всі сторінки, завмираючи над кожною строфою, мов «лапи сліпого ворона». Це – сурогатні почуття, які відрізняють ілюзію від віри, прийняті за правду. Три чашки кави – і головний біль акапельно збирає зорі у громадському транспорті навколо голови. Я повертаюсь у гавань дому, чорної невидимої роялі у кутку дитячої кімнати, на яку натикаюсь, коли стою, чекаючи і дивлячись на своє відображення у калюжі. Дивна жінка на землі, стоїть втупившись в небо. Вона випарується через декілька днів.

Ти не хотів стати пілотом, бо міста зверху для тебе – неміста, і хмари – то забавка для романтичних зануд. Ти не йшов по дорозі, вкутаній у глупу нічну порожнечу, щоб на тебе не впало сяйво. Правильно? Ти не вмієш літати. А зараз у салоні першого класу якась жінка засуває штори, щоб не бачити контрасту вибілених «стін». Її лякають огрядні книжки і коти рудого кольору. Решту глядачів цього театрального польоту (решта мене) занотовують погляди у невеличкі годинники. Потім всі розлучаються, відриваючись одне від одного, як вироблені з одного тіста пиріжки на продаж. Ми більше ніколи не побачимось, і не треба. Так сталося з нашим коханням, адже його шматочки, розповсюджуючись, помирають від варикозу.

Я відчуваю твою присутність у світі кожною клітиною. Просто будь його невід’ємною частинкою, це ж найкращі ліки для мого серця. Врешті-решт, добре, що ми розуміємо один одного. Так легше відбувати смуток.

Сусідній двір і безліч спогадів. Ми все ще біжимо від тонких пересудів, ламаючи кілометри доріг. Кожен - по своїй справі, кожен – як єретик...

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.78124499320984 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …
КОНСТИТУЦІЯ У КОМІКСАХ
Конституція у коміксах_medium_size у форматі PDF Конституція у коміксах_medium_size у форматі EPUB Брати …