Цікаво, в кого у світі найбільша колекція книг? Це звісно якщо не брати до уваги бібліотеки. Але не брати їх до уваги Боббі просто не міг. Він так любив, іноді, пройтися повз стін знань, посміхаючись симпатичним, і не дуже, студенткам, які, так само забили на сесію. Навіть, слово забили, хоча воно і модне зараз, не підходить. Всі, ніби сумлінні, розумні, але молоді і це головна причина усіх невдач й пригод.
Увагу Боббі привернула, спочатку, якась дівка, що з такою грайливою легкістю брала книгу і вже за мить її ставила на місце.
“Що ж вона шукає” – промайнуло в голові хлопця. І він вирішив перевірити.
- Вибачте, ви не підкажете, де тут можна знайти якусь легшу літературу, я маю на увазі не підручники, а можливо навіть щось еротичне. – З серйозною посмішкою вимовив Боббі і взяв з рук дівчинки книгу, яку та намагалася поставити на місце.
Назва книги була такою, що виникла бажання жбурнути нею в першого ліпшого москаля чи хохла: “Еротизми сучасного націоналізму ”. Очі хлопця зійшлися з іншою парою грайливих очей дівчинки.
- Дуже гарна книга, - Почала та, - Тут ти зможеш зрозуміти бажання тих людей, які розмалювали під дією ЗМІ всіх і вся на своїх і чужих.
Бобі був вражений глибиною її думок, а ще більше, глибиною її декольте, яке синхронно пульсувало з подихами і бажаннями хлопа.
Автор книги “Чумаківський Василь, якого часто-густо, чомусь називали Незайманим”.
- А, як ви вважаєте, публічні місця, впливають на самі бажання, їх гостроту, відчуття? – пішов в наступ Боббі і отримав відповідь, яку навіть в найвиграшній лотереї ніколи не розігруватимуть.
- Не треба на Ви. Звісно сесія, психологічні вибухи надихають і підштовхують нашу фантазію тікати від розуму і йти іноді за покликом природи. Ось, навіть, деякі перечитані тут назви книг, в мене особисто вже викликають щось. - Дівчинка взяла з рук Боббі книгу і просто кинула її на підлогу, спокійнісінько продовжуючи – Іноді буває така симпатія, миттєва, коли один єдиний погляд може зробити мене мокрою. Чи байдужою, наприклад. Навіть випадкова фраза чи слово – може потрапити відразу у серце, або і ще нижче.
Але Боббі знав, що байдужості сьогодні в цій бібліотеці не буде. Принаймні деякий час.
Ще за кілька хвилин, Боббі і його нова знайома, були в погано освітленій частині бібліотеки, яка не користувалася популярністю ні серед молоді, ні серед старшої частини відвідувачів.
Пальці Бобі гладили теплі фоліанти: “Друзі і Вороги – інструкція для досвіччених”, автор Іренія Власенюк, “Шекспіріада сучасників” – Вікторії Де Кобильне, “МП 123456” – невідомого і нецікавого автора, “Культура Хамства” – Володимерія Непристойного, “Галицька Камасутра” – Ульєни Полонезької і інші. Читаючи ці назви лише пальцями, Боббі й не відчув, як спадають, його ще нові джинси, на холодну підлогу читальні. Все-таки книги то велика анестезія. Тут з його вуст почали лунати рядки з Шекспіра:
Напрасно
Сжигаю сердце я. Стреле Амура
За умницей-Дианой не угнаться.
Условностями вооружена,
Не поддается нежности она!
В моих признаньях пылких проку нет
Бессмысленна игра влюбленных глаз,
И бесполезен даже звон монет --
Вся сила красоты, что ей дана,
В могилу канет, не оставив след.
Але навіть крізь мистецтво, Боббі відчув, як його член почав заповнювати увесь живіт незнайомки. І, мабуть, саме це надихнуло його, неперевершеним чином рухати ним з боку в бік, тертися об чудодійні стінки святої святих дівчини. Тим часом, та підперла Боббі до книг, і непристойно кричала.
Объясни,
Как мог ты оказаться здесь. Вдоль книг
Высокая ограда. Попадись
Ты одному из во-тетих --
Тебя давно бы не было в живых.
Ще мить, і Боббі лежав на спині відпочиваючи. Було незрозуміло, що уважніше вивчав зараз той. Складки і вигини чарівного тіла дівчини чи кілька книг: “Блондинки і інтелект. Правда чи вигадка?”, автор – Світла Рибалка, “А може я не геній?” – Ліліанії Олександрівської, відразу кілька брошурок у тонкій дешевій обкладинці: “Історія підліткового онанізму” та “Я - невидимка”, Гостя Віртуального, “Кіно і маріхуана” – Сергія Володаря-Звірів і збірка казок вигаданої морської країни: “100 ночей очікування”.
Тут, Боббі поглядом дав зрозуміти дівчині, що їй варто стати на коліна. Але, перед тим, в нього було неймовірне бажання погрузитися між широкими бедрами коханки. Той, інтимний, майже поцілунок був такої сили, що незнайомка не стримала свій голос. Ще мить і вона вже дивувалася, з якою ж науковою наполегливістю він кохав її. Боббі входив так м’яко і так глибоко відразу, що та, тремтіла від задоволення. А хвилі тепла і холоду проходили крізь її вологе тіло. Саме так як вона цього хотіла. І вже в ту мить, коли її любовний прохід мав бути заповнений рідиною, вони синхронно видихали з задоволенням. Такий академічний секс вразив дівчину, яка хотіла дати кілька уроків Боббі.
Лежачи на холодній підлозі бібліотеки, піддаючись кожному бажанню коханця, вона то піднімалася, то немов морська хвиля, гойдалася на гребенях задоволення. ЇЇ ніколи ще не пронизувало так стрімко і так ніжно одночасно. Але саме це, і додавало академічності і вибуховості, нестриманої жаги Боббі. А може винною в усьому була та клята сесія, яку вони так і не здали до цього часу.
Коли дівчина відчула його довгі пальці біля своєї дірки, подумки вона благала лише одного: Обов’язково взяти телефон цього цікавого студента. З яким, вони немов лебеді, сплелися у своєму танці. Терпіти далі вона не могла і тренованою рукою ввела його інструмент в осереддя своєї непорочності. Але цього разу він кінчив швидко, не хвилюючись про її задоволення. Але коханка не могла зупинити потік емоцій, і підкоряючись її бажанню, Боббі все-таки задовольнив її орально. Немов граючись з її розпаленим клітором, він ще двічі змушував тремтіти свою подругу, після чого спокійнісінько і зі задоволенням відкинувся на підлогу. Не відпочивати. А насолоджуватися. Насолоджуватися нею, собою. Дівчина, підтримала його в цьому і вони ще якусь мить спокійнісінько лежали, серед купи розкиданих книг: “Карпоманія” – Лєри Де Лауди, “Війна поколінь” – Ларісії Швидунман, “Ельфійське порно” – Дельнарії МаКельф, і ще купа різних книг, які постраждали від несамовитої пристрасті і жаги до нових знань.
РРРРР!!!!! – прозвучав дзвінок, після якого всі відвідувачі мали залишити бібліотеку. Та, місцями, в найвіддаленіших місцях, читачі все ще займалися своєю психічною і фізичною розрядкою, що є невід’ємною частиною будь-якого навчального процесу.
____________ Вова Ш.
Дівчина піднялася, Боббі здивовано глянув на неї.
«Я йду ,- сказала, вириваючи з першої, впалої під руку, книги сторінку – зараз напишу телефон, задзвони мені при нагоді.» Пішла кудись за стелажі з книжками, а через хвилю вигулькнула і тицьнула йому друкований листочок з написаними кількома цифрами, стягнула задерту спідницю і зникла. Хлопець піднявся, помітив, що довкола гасне світло, залишилися лише тьмяні вогники біля входів, але які дозволяли ще розглядати написи на грубих фоліантах з мудрими словами, один з них привернув його увагу надзвичайною назвою: «Український секс: від витоків до сьогодення», Боббі розгорнув приблизно на середині. 1704рік:
«Моя сердечне кохана Мотронько!
Поклін мій віддаю В(ашій) М(илості), моє серденько, а при поклоні посилаю В.М. гостинця – книжечку і обручик діамантовий, прошу теє завдячне прийняти, а мене в любові своїй невідмінно ховати, заки дасть Бог з ліпшим привітаю. За тим цілую уста коралевії, ручки біленькії і всі приваби тільця біленького, моя любенько кохана!»(1)
Ех, та тож лист старого козарлюги Мазепи до своєї хрещениці Мотрі! Враз перед очима Боббі стало темно, все довкруг закрутилося і… очуняв він зовсім не у бібліотеці!
Лежав на ліжку – просторому, трохи жорсткому, у великій кімнаті з високими стелями. Над ним схилилося чиєсь личко, розчервоніле і схвильоване, дмухало йому на чоло мармулядовими губками. Він рефлекторно, сам того не відаючи, вхопив власницю обличчя за стан і потягнув до себе, дівча розплилося в усмішці і сказало: «Ще не встигла я Вашої Милості поріг переступити, як ви уже любощів запрагли, але я не від того, робіть з своєю голубкою все, чого душа забажає…». Здивування не покидало Боббі, але щось вище за нього тут мало владу. «Івасю, мерщій, мені вже не сила терпіти, - дихала похапливо, - влийся у мене, бистріше (2)!». Боббі помітив незвичний одяг своєї партнерки, була вбрана у довгу білу льолю тонко мережану, таких у наш час не носять точно. Поклав руку їй на груди, пругкою м’якістю вони відрухували під його долонею від кожного її розбурханого подиху, злегка стиснув, застогнала-заквилила, впилася поцілунком у губи. Другою вільною рукою забіг під сорочечку і погладив туге стегно і сідницю, вона розкинула ноги так, щоб мав змогу торкнутися її гарячого набубнявілого міжніжжя. Відчув справжню спрагу: опустився устами до рожевої квітки і почав злизувати крапки вологості, які мов ранішня роса були свіжі і солодкаво-цитринові. Дівчина звивалася, запустила пальчики йому у волосся і судомно періодично смикала його за нього. Боббі захотілося сповна відчути її тепло і вологість, тому обернув її другим боком так, що вхопилася руками за дерев’яну спинку ліжка і почав незриму погоню за вулканічним вибухом, коли той приблизився …
Знову темрява, коловерть, відкрив очі, оглянувся – лежав на засаленій канапі у фойє бібліотеки, навпроти хтось сидів на одному з двох дерматинових радянських крісел, як виявилося це була молода жінка.
- Що ти робив у бібліотеці в цей час, у нас зачинено?
- Не знаю. А ти що тут робиш?
- Я тут працюю.
Боббі вирішив не вдаватися у розпитування. Його погляд прикипів до незнайомки, бо була дуже незвичною, а окрім того сиділа у край звабливій позі – закинувши широко ногу за ногу, одна рука з книжкою була вільно опущена з бильця, іншою підпирала лице.
- Хочеш спати? Якийсь ти блідий…
- Хочу, зі мною трапилося дещо дивне.
- Тоді йдемо за мною.
Вона встала, хлопець поплівся за нею, навіть не піднімав очей на її сідниці, як зазвичай це робив, коли попереду була жінка, оскільки відчував сильну втому. Вони зайшли до маленького службового приміщення, тут було старе пружинисте ліжко, акуратно застелене зеленим покривалом.
- Лягай, ось тобі подушка.
- А ти куди?
- В мене ще є робота.
Ліг, дивно це все було, звичайно. А де ж книжка, що він її читав перед таємничим усвідомленням себе з старосвітською панною в недвозначній ситуації? Сон прийшов швидко.
Прокинувся від удару дверей, які хтось закрив. Це була загадкова працівниця бібліотеки, цього разу виглядала по-іншому, аніж перед тим. Була вбрана в капелюх з широкими крисами, просте спадне довге плаття темно-бузкової барви, на ліфі наколота бутоньєрка з кремовою трояндою, руки обрамляли атласні білі рукавички – одяг був схожий до того, що Боббі бачив на довоєнних фотографіях 20-30х років двадцятого століття. А ще тримала ту саму книгу з промовистою назвою «Український секс: від витоків до сьогодення»! Присіла на край ложа.
- Ти читав цю книгу?
- Так.
- Я її досліджую вже рік, не скажу, що він був найгірший у моєму житті. Про неї мені розповів один старий чоловік, говорять, що він її автор. Після того я вдалася до пошуків, мене гризла надзвичайна цікавість. Коли врешті натрапила на неї, влаштувалася сюди на роботу, щоб могти приділити більше уваги вивченню цього фоліанту, попросилася на посаду нічного сторожа. Куди ти потрапив?
- Я не знаю точно, але коли читав щось про Мазепу, «це» трапилося зі мною.
- О, то тебе заманив до себе старий зух? Так, він неповторний, я була колись на місці Мотрі. Хочеш розкажу куди занесла мене книга цієї ночі?
- Так.
Вона почала свою розповідь: «Я люблю хаотично відкривати сторінки і читати, чекаючи, куди ж цього разу занесе мене доля. Сьогодні мені випало перетнутися з одним видатним поетом. Я опинилася у Львові – чудове давнє містечко. Ми прогулювалися з ним вздовж кіпця Унії Любельської (3), буяло довкола зело, діло близилося до вечора, людей майже не було. Він розсипався в компліментах, був дуже галантний кавалер, читав мені свої вірші:
ВЕСІЛЬНА НІЧ
Палає ніч пташиним співом.
Хто ж, люба, ложе нам постелить?
Дивись, як сяє мерехтливо
у вікна місяць — чару келих.
Хрещатим мохом і коханням
нас оплете нестямне щастя.
Сто місяців тремтить зарання
у снах гарячих і квітчастих.
10 березня 1935 (4)
Була до божевілля сп’яніла від товариства цього вельми екстравагантного і цікавого пана, окрім знала його популярність у певних кругах. Не знаю, у чиє тіло занесла мене книга, певно, якоїсь порядної галицької панянки, яка звабилася шармом поета. Коли ми дійшли до затіненої частини алеї, порослої м’якою муравою, він міцно мене затис у обіймах, а потім швидкими поцілунками запалив черленими піонами мої лиця і шийку. Вдавала, що відпираюся, а сама хотіла понад все. Не була вже з вінком, але не те, щоб конче розбещена. Він повільно спускався до мого декольте, вивільнив з нього перса і бігав губами, вимальовував ними, ніби пензлем, на полотнищі моїх грудей. Ми впали на траву, дихали шалено, я відривчасто торкалася його лише кінчиками пальців, він пристрасно масував все моє тіло. Тоді врешті поклала руку до його штанів, затримала у долонці твердість, що з кожною секундою все більше наливалася життям. Бачила, що він більше не втримається. Почав хаотично задирати мені сукню, порвав у пристрасті білі панчішки, я лише широко розкинула ноги. Тоді лише влетів в мене і рухався так незвично, що від того мені запаморочилося в голові. Вийшов з мене, дозволивши його осідлати, я лише підстрибувала якось так свобідно, ніби нас і не зв’язувало нічого, волосся моє розфуркалося, обличчя розпашіло… А тоді, ти ж знаєш, коли вже близишся до найвищої екстази… Але що там, я кохалася з самим Богданом-Ігорем Антоничем!»
Вона закінчила свою розповідь, але Боббі зрозумів, що разом з цим в його житті починається нова велика пригода….
(1) Взято з «Іван Мазепа» І.Борщак, Р. Мартель;
(2) Бистріше – швидше (архаїзм);
(3) Тут йдеться про Високий Замок і кіпець Люблінської унії;
(4) «Весільна ніч», Б.-І. Антонич.
_____________Уляна Я.
написано у спіавторстві Вова Ш. & Уляна Я.
