Пам’ятаю, що ми довго рухались. Все нижче й нижче. Я бачила, що за мною пірнуло іще багато-багато крапельок, але це й в порівняння не йшло із тим, скільки нас було взагалі.
Ми довго рухались. Довго-предовго. А я ніяк не могла прийти до тями й зрозуміти, що ж трапилось. І по мірі нашого спуску все глибше, у саму серцевину землі, я нарешті почала пригадувати. Сили поверталися, і я вже могла спокійно мислити.
Мені не вистачило сил, щоб закінчити втечу. Рокінвейзер врятував усіх. Але також не витримав до кінця. Він та засновники вирвалися, але за ними й досі пливли охоронці. «Наші» загородили вихід, жертвуючи собою заради нашого порятунку. Чистий показував шлях, Рокінвейзер та Дикунка допомагали мені рухатися далі. «Наші» не витримали навали. Вони також попливли до виходу у підземні струмки.
Чистий залишився, сказав, що потурбується про решту. Я бачила, як іще багато крапельок пірнули вслід за мною. Багато врятувалося. Багатьом не вдалося. Чистий залишився в озері.
Що з ним? Що із рештою?
Я відчувала величезний тягар провини. Не через те, що не змогла до кінця виконати план. Ні. Навряд чи б хтось зміг. Надто високими були цілі.
Проте я втягнула в усе це «наших», втягнула засновників і Чистого. Одна я була в усьому винна.
Я пішла в кар'єр задля того, щоб збагнути. Так, я збагнула. Відродила свої сили, але ж якою ціною!
Що тепер з Чистим? Що із рештою?
Я хотіла зв'язатися із ним і побалакати, але була іще надто слабкою. Або він був заслабким і не сприймав моїх повідомлень.
Намагалась поговорити з Рокінвейзером, який пірнув трохи раніше за мене. Але також нічого не виходило. Залишалося лише чекати.
А тим часом ми просувалися все нижче й нижче. Дуже повільно й дуже важко. Проте увесь цей час я відчувала, що очищуюсь.
Я помітила, що в моєму тільці знову заграла іскорка. Невже я знову я?
Знову намагалася зв’язатися з Чистим. Знову не виходило. Залишалось чекати...
А тим часом ми просувалися все нижче й нижче. Дуже повільно і дуже важко, проте я знову почала пригадувати. Нарешті я зрозуміла, чому тоді, двісті років тому, стався переворот.
Людські поселення. Людські поселення разом із прилеглими фабриками та заводами. Точно. Пам'ятаю, коли я випала дощиком на одне із них, було дуже погано. З глибини міста до мене наближалося Зло.
Саме тоді я й познайомилась з Едвардом. Так, саме тоді. Він очистив мене. Не знаю, як саме, але він зцілив мене.
А якщо у інших крапельок не було того, хто міг би вилікувати їх? Їх же безліч, сила-силенна!
Усе почалося з океанів.
Викиди нафти, масове забруднення. Крапельки стали хворими й слабкими, не здатними діяти. Вони настільки заслабли, що могли робити тільки те, що слідувати вниз течією, і набувати форми чогось. Отак вони й стали хворою безликою масою. Хвороба перекинулась у моря, річки...
Що врятувало нас? Наше озеро знаходиться в такій собі ізоляції. Оточене горами й лісами, у важкодоступному місці. Не дивно, що Інститут був розташований саме тут.
Але ліси почали вирубувати, поряд нас збудували завод. Крапельки також похворіли.
Можливо, і «нашим» не вдалось би врятуватись, але ж більшість із нас тоді вислали. І як, питається?
Ну, звичайно, підземними струмками! Найшвидший шлях.
О, ці підземні струмки! Вони чи не єдині залишились здоровими! Чому? Тепер я починала розуміти.
...Ми все просувалися нижче і нижче. Повільно й важко. Чому? Ми проходили очищення. Один із видів зцілення. Ми проходили через тисячі вузьких щілин, прогалинок, капілярчиків, і набували своєї первозданної форми. Процес очищення завжди важкий. Важкий і довгий, але я уже відчувала його результати. Я вже пригадувала.
І вже розуміла свої помилки.
Так, я утекла.
Так, я врятувала засновників.
Але ж що я зробила? Хіба я не вчинила підступно? Хіба я не уподібнилась Бульбакові та іншим, які безжально маніпулюють безликою масою?
Але ж ними не маніпулювати треба, а лікувати. Якби я своєчасно не була зцілена, хіба не стала б такою, як вони? Їм потрібна допомога, а я їх використала.
Це не було методом зчитування, це було чистою підступністю. игровой автомат Book of ra
Адже що таке зчитування? Зчитування – це під’єднання до джерела Всесвітніх знань, Всесвітньої Мудрості. І я вміла це робити. І пішла у кар’єр заради того, щоб згадати. Згадала. Знайшла потрібну мені інформацію. Пізнала мудрість віків. А що робила потім?
Брехала, маніпулювала й використовувала. Хіба це не такий же злочин, як байдужість?
Тепер я в повній мірі розуміла свій злочин. Свою провину перед крапельками всього світу. І саме тепер я пообіцяла собі, що зможу все виправити. Не сама, звичайно. Потрібно пояснити все Чистому, Рокінвейзеру, засновникам. Вони зрозуміють. Вони ж і самі маніпулювали.
Потрібно вмовити підземні струмки. Разом ми впораємось – нас багато.
Але спочатку... Спочатку треба поговорити з Едвардом.
Так, я знайду його. Знайду і поговорю.
Там, у кар'єрі, я збагнула, хто він.
Він допоміг мені, а тепер я допоможу йому.
Рокінвейзер обіцяв... Разом нам вдастся...
