- Слухай мене. Продай мені чорну бандану з черепами і якусь цепуру з китайськими значками, бо свою я порвав у схватці з "Маклухою".
Так почав звертатись до продавця у магазині неформал, любитель хард-рок музики і взагалі гарячий і запальний двадцятирічний хлопець Марк із кличкою, яку йому дали в його угрупуванні - "Череп".
- Так. Чекай, але нічого не рухай, бо минулого разу, ти
ж пам'ятаєш, що ти зробив ненароком?
- Та ладно вже!
- Ага. Але за ремонт тієї гітари і за нові платівки розплачувався я. Якби я не обіцяв твоїм батькам, що допомагатиму і піклуватимусь про тебе, ти б уже давно сидів на нарах.
- Дякую тобі Курте. Все, я йду. Стрелканемся ввечері.
Адіос аміго!
Марк вийшов з магазину. Він ходив вулицями і парками і те, як на нього дивились люди, останнім часом для нього було незвичним. Йому здавалось, що птахи й комахи вважають його бовдуром, схибнутим на якихось глюках і дивляться на нього як не на вищу істоту, а як на химерну примару.
Дійшовши до совєї берлоги, він ліг на диван і почав думати над питанням, яке вже два роки не дає йому спокою. А саме: "Якби мої батьки мене виховували. То чи хотіли б вони, щоб я був тим, ким зараз є і якщо потрібно змінюватись, то що потім робити і хто мені допоможе знайти те, чого я хочу, але про що я ще не знаю?"
Він лежав допоки не стемніло. А коли вже засяяли яскраві зорі і доповнювали красу неповторного місяця високо в небі, він разом зі своїми "братами", тобто членами угрупування і виконавцями пісень у його рок-групі "Меггідо" ходили виступати у клуби. Вони співали, вживали антидепресанти та різноманітні види наркотиків. А коли виходили з клубу, то лягали на поки що зелену траву і говорили про все, що йде в голову. А коли всі думки були вичерпані - вони засинали. А прокидались тоді, коли вже
2
був день і люди зупинялись біля них і обговорювали їхнє життя, яке абсолютно тих людей не стосується. Цілими днями Марку не було чим зайнятись. В голову лізло багато думок і запитань, на які він не знаходив відповіді.
Він не мав справжніх друзів, з якими міг поділитись своїми думками і переживаннями. Він йшов далеко, у глибінь лісу, де нікого не було. Усамітнювався з природою, лежав на м'якій зеленій траві і все, що його турбувало, він говорив деревам, пташкам і всім, хто в той час оточував його. Він довго-довго говорив, але відповіді не знаходив, тільки на душі ставало легше. Він лежав на траві, а вітерець роздував його довге і чорне волосся, мурашки починали повзати по його проколеній брові і йшли до проколеного вуха, на якому було 2 кульчика. Потім вертались до себе додому - в мурашник. А він думав:" Навіть нікчемні мурахи мають куди повертатись! Вони повертаються туди, де їх чекають і не виганяють, якщо самі не йдуть..; А я не маю й де голову схилити, щоб приголубив хтось і притиснув до серця... Чому сім'ї не маю і від цього я страждаю? Чому мої батьки зі мною не жили, можливо зараз ще й живі б були? І як знайти мені, чого я хочу, бо відчуваю я, що зараз не моє? І як знайти мені ось ту людину, що показала б ту дорогу, що то є?"
З тією думкою прокинувся вже тоді, коли ліс покрила темрява і лише коники-стрибунці цвірінькали в травичці. Пішов у свій барліг.
Наступного дня він пішов до своїх дружбанів. Хотів поговорити про музику. Але тоді, коли він прийшов, вони одразу ж почали йому говорити? "Слухай, "Черепе" або, як там тебе, а Марку! Нам набридло шлятись без діла та по ночах грати в клубах. Ми хочемо щось конкретне робити! Ти - вожак, але ти не робиш нічого, щоб нас поважали і, можливо, навіть трохи боялись. Зроби щось. Бо ти перестанеш бути нашим. Ти будеш ніким!"
Марк задумався.
Він пішов в один із клубів до свого опікуна,до Курта. Розказав йому про той ультиматум, що йому поставила його
з
компанія. А Курт сказав йому: "Я тобі скажу одну китайську мудрість. А ти подумай. "Мудра мавпа бачить біду і ховається, а тупа горила йде й попадається". Подумай добре над цим."
Марк відповів: "Добре. Подумаю".
Ввечері, прийшов до своїх колег по угрупуванню, щоб дати їм відповідь. Але спочатку запитав: "Що саме ви хочете". А вони: "Пограбувати якусь квартиру, побити до смерті когось і... Ну щось в цьому роді". А ще один сказав: "Я вже маю одну людину на приміті. Я хочу собі її скальп".
А Марк, згадавши мудру пораду, твердо сказав: "Я виходжу з гри. Я вже не з вами. Одумаєтесь, приходьте". Пішов темними вулицями, де тільки декілька ліхтариків світило на асфальт, змочений теплим літнім дощем.
Коли він вже був майже в себе в берлозі, то відчув, як хтось його сильно вдарив по голові. Впав. Втратив свідомість.
Вранці прокинувся в незнайомому місці, в чужому ліжку.
Він відчув, що голова в нього полегшала. А взявши зі стола невеличке дзеркало, побачив себе, але не впізнав і кинув дзеркало подалі від себе. В нього тепер не буде можливості, принаймні, півроку відчути, як вітер роздуває його довге і красиве волосся. Він усвідомив, що він тепер лисий(голомозий). Його поголили. Але хто?
Тепер виникає питання: "В кого я вдома? І скільки часу я тут?"
Він почув як відчинився замок. Швидко ліг на ліжко. Закрив очі. В кімнату ввійшла дівчина десь років двадцяти. Марк відкрив очі і почав розмову:
- Дякую!
- Ой! Ти мене налякав!
- Вибач. А ти хто?
- Я Еріка. А ти?
- До сьогодні звали Марком. А зараз я... Я не знаю хто тепер я...
- Добре. Будеш і далі Марком. Добре?
- Океу.
4
- Що з тобою трапилось?
Марк розказав і додав.
- Ти дуже смілива. Взяла незнайомого чоловіка, привела додому, а тепер ще й розмовляєш з ним!
- Дякую. Мені приємно. Просто відчуваю, що ти хороша людина і твоє обличчя не виглядає на якогось психа.:-)
- Це добре. Втішила.
- А на рахунок того, хто тобі це зробив - ти не переживай. Кожному дається за вчинками їхніми.
- А ідем я тебе пригощу морозивом і познайомлю зі своїм опікуном Куртом.
- Йдемо. Я згодна.
Дорогою вони йшли і говорили. Кожен про те, що його турбувало. Виявилось, що в них багато спільних інтересів. Еріка любить таку музику як і Марк, вона також була в одній із рок-груп і в неї також батьки загинули в автокатастрофі і не виховували її. Аж до смерті вони були у відрядженні.
Весь день вони провели разом. А ввечері розійшлись. Кожен пішов до себе додому.
Зранку Марк зайшов до Курта. Він зауважив, що той був чимось сильно засмучений. Марк запитав: "Дядьку, що з тобою?" Але відповіді від Курта не було. Тоді Марк знову запитав: "А як тобі Еріка, та дівчина, з якою я тебе вчора познайомив?" Курт відповів: "Вибач, Марку. Але зараз я не можу ні про що говорити. Давай якось пізніше".
Марк пішов. Він зайшов до Еріки, але її не було вдома.
Почав думати чим би йому зайнятись. І, проходячи повз один магазин, він побачив оголошення:"Потрібно вантажників. Тільки на один день. Зарплата пристойна". Марку не було що втрачати. Пішов працювати.
Ввечері він прийшов дуже втомлений. Хотілось спати. Вії стали важкими, наче ті мішки з цукром, які він вантажив. І, навіть, не повечерявши, ліг спати.
Вранці він вже був повний сил, енергії та хорошого настрою. Знову пішов до Курта. Але на дверях була записка
5
"Буду завтра". Тоді, не гаючи часу, він пішов до Еріки. Вона була вдома. Еріка запросила його на чашку гарячого чаю. Потім пішли гуляти. Марк повів Еріку туди, в глибінь лісу, де він міг про все подумати. Але тепер він вже не розмовляв з природою. Він міг поговорити з людиною, котра слухає і може щось порадити.
Вони лежали, розмовляли і грілись під теплими променями літнього сонця.
Марк думав: " Як добре, що зараз літо. Адже я і не знаю, що буду робити зимою. Я вже не зможу сюди приходити і милуватись тим всім, тією красою, що тут є". Він запитав у Еріки: "А що ти будеш робити взимку? Еріка каже:" Ще не знаю. Але щось обов'язково придумаю. А ти?"
Марк:"Я теж".
День непомітно минув. Стемніло. Марк з Ерікою розійшлись.
Вранці до Марка хтось постукав у двері. Це був Курт.
Він зайшов і одразу ж запитав:
- Марку, тобі подобається Еріка?
- Так. Вона добра, симпатична, весела і, взагалі,
дуже добрий співрозмовник, бо в нас багато спільного.
- Так. Я дуже цього боявся...
- Що? Я не почув.
- Та нічого. Бувай.
- Ну давай.
Марк нічого не зрозумів. Він думав: "Для чого Курту це було знати? І чому він так раптово пішов, нічого не пояснивши?"
Марк поснідав і вийшов зі своєї берлоги. Раптом до нього підійшов його колишній дружбан. Він сказав: "Марку, ми все обдумали і хочемо з тобою серйозно поговорити".
А Марк: "Скажіть, це ви зі мною зробили?"
Відповіді не було. Тоді Марк знову.
- Ну! Чого мовчиш! Говори!
- Так, - тихо відповів той.
6
- Що?! Голосніше!
- Так.
- Да я вас!..., короче іди. Прийди через два дні. І вже не сам. А я поки подумаю над всім, що трапилось.
Одразу ж після цього він пішов до Еріки.Все їй розповів.
А Еріка й каже: "Поговори з ними. І ти знаєш, якби цього з тобою не трапилось, ми б не зустрілись. А я дуже рада, що ми з тобою зустрілись".
Марк тоді:"Ти завжди бачиш у всьому хороше! І цей твій настрій позитивно впливає й на мене. Якби не ти, то я не знаю, щоб я з ними зробив!"
Минуло два дні.
До Марка прийшло троє його кентів.
Він їх запросив до себе. Познайомив з Ерікою. А потім каже:"А де ж всі інші, де решта? Де ще 9 чоловік?"
Тоді один з них сказав:"Як ти пішов, у нас стався хаос. Кожен почав робити все, що йому хотілось. П'ятьох на нари забрали, а інші чотири з міста повтікали".
Тоді ті троє кажуть: "Давай знову організуємо групу,"
Марк: "Я подумаю".
Еріка: "Що ж тут думати! Погоджуйся!"
Марк: "Тільки якщо ти будеш з нами."
Еріка:"По рукам!"
Знову почали проводити репетиції. З'явилось декілька нових пісень. А групу вони вирішили перейменувати. Тільки назву ще не придумали. А поки що були без назви. Цілий тиждень тяжких репетицій закінчився. Пішли в клуб до Курта. Там відбувся їхній перший концерт з новим складом і новою назвою.
Коли Курт дивився на їхній виступ, він помітив погляди Марка і Еріки один на одного. Це його дуже перелякало і стурбувало. Він вийшов з клубу майже ніякий...
Концерт закінчився. Вони пішли до Марка в берлогу. Випили шампанського, відкрили коробку цукерок і приємно поговорили.
Коли Еріка і троє друзів Марка пішли, то Курт почав розмову:
7
- Марку, як в тебе з Ерікою?
- Ти знову починаєш? Не треба.
- Я серйозно! Це дуже важливо.
- Мені здається, що я в неї закохався.
- Я думав, що до цього не дійде...
- Ти мені можеш все пояснити?
- Так. Але це зробити буде дуже важко.
- Просто скажи так, як є.
- Добре, але краще сядь.
А тим часом Еріка не могла заснути. Думала про Марка. Вона також в нього закохалась. Думала над тим, як сказати йому про свої почуття. Адже тоді, коли вона починає про нього думати, у неї на душі стає тепло і приємно й волосся на шкірі піднімається що їй хочеться співати. Але їй важко також. Бо вона не знає, чи і він до неї щось подібне відчуває. А в берлозі Марка продовжується розмова Курт продовжує:
- Сів? Це добре. Так слухай.
Після того, що йому сказав Курт, Марк вибіг на вулицю і подався в ліс, оточений темрявою і звуками голосів його мешканців.
Наступного дня Марка ніхто не бачив. А він був у лісі. Думав...
Після такого довгого роздумування він повернувся в берлогу, в свою квартиру, де його чекав Курт.
Курт сказав: "Добре, що ти повернувся!" А тепер йди і поговори з Ерікою. Вона дуже переживала. І вона ще нічого не знає. Курт вийшов, а Марк подзвонив до Еріки. Попросив зайти до нього. Вона прийшла і почала:
- Що таке? Ти щось хотів?
- Еріко... я хочу тобі дещо сказати, але...
- Але що?
- Я дещо відчуваю до тебе.
- Я теж! Це ж добре!
- Якби ж то...
- Що? Що таке?
8
- Мені нещодавно Курт таке розказав, що збило і викинуло з реального ритму життя. Це стосується тебе.
- Мене?
- Так. Тебе, мене і наших батьків.
- Я не розумію! Поясни!
- Розумієш, ти моя рідна сестра.
- Я.., Тобто ти?.. Ой-ой-ой! Але як так сталось?
- Тобі скільки?
- 18.
- Мені 20. Батьки народили мене і поїхали. Потім народили тебе і поїхали. Лишили нам опікунів, які не знали, що я маю сестру.
- А я брата. Добре, що після 17-ти років життя в своєму місті я вирішила переїхати.
- З одного боку це добре, а з іншого - погано. Доведеться нам забути про свої почуття; І шукати свою половинку знову.
Марк з Ерікою придумали назву для свого гурту. Назвали "Метал і квітка". Тому що Марк у собі бачив характер металу, а Еріка - квітки. Також тому, що вони грали музику так званого "тяжкого металу", а деколи щось таке легеньке, спокійне і душевне, наче квітка.
їхнім гуртом зацікавився один із відомих продюсерів. Запропонував контракт.
А за три місяці вони здобули таку суму грошей, що вистачило, щоб відкрити музичний магазин. Назвали також його "Метал і квітка". Марк знайшов свою мету і знайшов ту людину, котра допомогла знайти це. Тепер у нього на сто відсотків все буде добре. І він впевнений, що таку долю для нього хотіли б і його батьки.
"ПІСНЯ" (типу реп-пісні)
Жив собі хлопчина, що не мав мети.
Але дуже він бажав її знайти.
Марк не знав, чи добре те, що є.
Часто повторяв це є не моє.
І поганих звичок Марк хотів позбутись.
На хороший шлях бажав він повернутись.
І не мав він друзів, щоб поговорити.
Марк ішов у ліс з птахами це робити.
Але ті птахи його не розуміли.
І відповідь йому тому не говорили.
На лихий учинок взяв і не пішов.
І тоді додому він і не дійшов.
А гарненька дівчина його знайшла
І собі додому Марка принесла.
А коли прокинувся - не зрозумів:
Як сюди, у ліжко добратися зумів.
Як дівчина прийшла - у неї запитав.
А пізніше Марк усе їй розказав.
На морозиво тоді вони пішли
І багато спільного тоді знайшли.
Але все так сталось, як і не гадалось.
Відповідь до них тоді така прийшла,
Що змінила вкрай усе їхнє життя.
Але врешті-решт Марк знайшов мету
І з дороги хибної він навернув.
