Вінчую вам, ґаздо, вінчую, вінчую,
Бо на вашім цепу калачики чую!
Вінчую вам, ґаздо, і вашу ґаздиню,
Най она отворит з дукатами скриню!
Вінчую вам, ґаздо, і ваши діточки,
Може нам подате погар паліночки!
Погар паліночки і злоти оріхи,
А жеби сте мали щестя повни міхи!
Колись давно, ще дітьми, ми щороку приїжджали на зимові канікули у село до діда Михайла. На Святвечір, коли на небі з’являлася перша зоря, всі виходили на вулицю і вмивалися снігом. Потім дід сипав під святковий стіл копійки, а ми, найменші онуки, лізли збирати їх і, найголовніше, кукурікати та мукати під столом, щоб кури краще неслися, а корова давала більше молока. Наступного дня ми ходили по селу колядувати, але тільки до своїх (батьки дуже боялися, що хтось донесе і на роботі вони отримають догани по партійній лінії). Увечері ж діти зачинялися у кімнаті на стриху, висипали копійки на канапу і гордо порівну ділили зароблене.
На сусідній вулиці жив брат діда Михайла - дід Василь, і на Старий Новий рік родина завжди збиралася у нього. Свого часу дід Василь був знатним музикою, тож ми щодня прибігали до нього у гості, дід виймав зі скрині і настроював свою скрипку (привезену ще з Польщі після війни), розкривав величезний нотний альбом з десятками власноручно переписаних нот та текстів пісень, шикував всіх дітей в одну лінію і під скрипковий супровід вчив нас старих лемківських колядок та щедрівок. На відміну від музичної школи, куди батьки заганяли нас з-під палиці, уроки діда Василя ми відвідували з великою охотою.
Перед Щедрою вечерею дід Василь ішов у сад, по черзі підходив до кожного дерева та пошепки говорив з ним, дякуючи за минулорічний урожай і просячи про рік наступний. Якщо ж якась яблунька чи сливка вже кілька років поспіль не плодоносила, то дід брав сокиру, замахувався нею і вигукував: „Як не вродиш цього року – зрубаю!” (На диво, наступного літа саме ці дерева були самими плодовитими!)
Потім діти починали під хатою щедрувати. Дід Василь стояв на порозі з незмінною файкою в зубах і, прищуривши очі, дуже уважно слухав, ніби перевіряючи, як ми засвоїли його науку. Відтак запрошував нас до хати, розкривав скриню та роздавав кожному торбинку цукерок і по цілих десять рублів, які спеціально для цього дня відкладав зі своєї невеликої пенсії!
Вже майже тридцять років, як немає ні діда Михайла, ні діда Василя. Але й досі, коли приходить Старий Новий рік, спливають у пам’яті старі дідові лемківські щедрівки:
Пришли зме ту щедраци,
Чи готови колачи?
Щедрий вечер,
Добрий вечер!
Христос, Христос, Мария,
На престолі стояла,
Три крижики тримала,
Щедрий вечер!
А ви люди знайте,
Бога споминайте,
Щедрий вечер!
Наше право невеличке,
Лем коритя вівса,
Щедрий вечер!
Кед не мате колача,
Уведте нам рогача,
Зорвеме му правий ріг,
Будем на нім трубити,
Пана Бога просити,
Щедрий вечер!
Дайте же нам, дайте,
Кед нам мате дати,
Бо ми ту не маме
Коли довго ждати,
Дайте, дайте, дайте нам,
Щедрий вечер, Добрий вечер!
Ой чи єст, чи нема, наш господар дома?
Дай, Боже!
А дай же му, Боже, щестя і здоровля,
Дай, Боже!
А што він там робит? Та пшеничку сіє.
Да, Боже!
А дай же му, Боже, щестя і здоровля,
Дай, Боже!
А чи єст, чи нема господині дома?
Дай, Боже!
А дай же їй, Боже, щестя і здоровля,
Дай, Боже!
А што она робит? Та пампушки смажит.
Дай, Боже!
А дай же їй, Боже, щестя і здоровля,
Дай, Боже!
А ходме же до ней, заколядуєме.
Дай, Боже!
А дай же їй, Боже, щестя і здоровля,
Дай, Боже!
А даст нам коляду, пампушка додому.
Дай, Боже!
А дай же їй, Боже, щестя і здоровля,
Дай, Боже!
Ой добрі ти, добрі в тій теплій хижочці
Сидіти,
А нас ту ноженьки болят юж од зимна
Ходити.
А дай же їм, Боже, всім нашим ґаздонькам,
Дай, Боже!
Дай, Боже їм щестя, дай і здоровенька,
Дай, Боже!
В нашого ґазди сало висіло.
Дай Боже!
Ой дай же, Боже, ажеби хпало
На землю,
Та би зме ся поділили
По коляді не ходили.
Дай, Боже!
В нашого ґазди стояла фляшка.
Дай, Боже!
Ой дай же, Боже,
Ажеби трісла
На земли,
Та би зме ся поділили,
По келишку ся напили.
Дай, Боже!
Ти, господарю,
Вийд же ти до нас
Ой з горілочкою.
Дай, Боже!
Красна ґаздиньо,
Вийд же ти до нас
Та з перогами.
Дай, Боже!
Та би зме ся погостили,
По коляді засходили.
Дай, Боже!
Дайте же нам, дайте,
Што нам мате дати,
Бо ми не будеме
Ту довго стояти.
Дайте же нам, дайте
По погарю вина,
Жеби ся вам зийшла
До стола родина.
До стола родина
Зо цілого села,
Жеби-то вам била
Гостина весела.
Дайте же нам, дайте,
Што нам мате дати,
Бо ми юж не годни
Ту веце стояти.
