Січових стрільців 31
- Ріка? Адже вас так звати?
- Ам, так. А шо... що таке?
- Усміхніться вас змімає прихована камера!
День перший
Хто ви такі?? Що вам від мене треба. Мене шукатимуть. І обов"язково знайдуть. І вам ніщо не допоможе - ні мої руки зв"язані за спиною, ні ця темнота кімнати. Вас всіх дістануть!!
- Усміхніться вас змімає прихована камера!
Виключіть цю дурницю!!
- Усміхніться вас змімає прихована камера!
- Усміхніться вас змімає прихована камера!- Усміхніться вас змімає прихована камера!- Усміхніться вас змімає прихована камера!- Усміхніться вас змімає прихована камера!- Усміхніться вас змімає прихована камера!- Усміхніться вас змімає прихована камера!
День третій
Не буду їсти. Краще здохну але вам живою в руки не дамся!! Руки затекли і боліли здавалось з кожною мілісекундою все більше.
- Усміхніться вас змімає прихована камера!
що це все означає? чого ви домагаєтесь?? Самі то ви знаєте?
День п"ятий
Дивно навіть голова перестала боліти. лише тіло якось так цікаво вийшло з-під контролю, от вроді тіло моє а голова пришита. Але... Тисячу але... Їсти треба і жити також. Я їм потрібна?? Ха! Жодних вимог, нічого. Значить поки потрібні вони мені. Що б жити. І я буду жити!!
найважче далася дорога до місця де вчора гордо перекинула миску. Вилизати, вибрати собою дорогоцінну їжу. Почуття всі, крім голоду притупились
наїлась потім сіла і почала плакати. ці гади вони це все змінають я ж кролик піддослідний. Ну от молодець наступний фрейдівський комплекс захистила на відмінно
- Усміхніться вас змімає прихована камера!
- ненавиджу!!
День десятий
А Малєвич таки був по-свому правий чорний квадрат - обіцянка зображення. Тепер я точно можу бачити, майже так якби у мене був інфазір.
За цей час навіть відчуття сорому кудись зникло. Мені стало все одно. дивиться хтось, ні. То їх проблеми, А у мене вони були іншими - відчути руки пустити туди кров. А то ще лишусь чого доброго без них. Поїсти спати, кіно чорних вигадок подивитись. Одним словом життя ставало таким же як було, лише треба уявити а це умене добре виходить останнім часом.
- Усміхніться вас змімає прихована камера!
- Угу і вам того ж
День п"ятнадцятий
Двома якимось аж непотрібними шнурами руки звисали долу. Хто розв"язав? Хіба б могла побачити? Все рівно. Головне розробити руки набратися сил і боротись. Монотонність днів було нарушено такою дрібницею! А може не варто піддаватись, може руки - це просто новий інструмент для продовження тихого життя?
А може лише варто знайти куди усміхнутись?? Цілий день либилась до стін. Спочатку притворно а потім якось само по собі виходило
День двадцятий
Руки знову мої. Маленька перемога. Я їх відвоювала. Обмацала всю кімнату. Побила ногами стіни, жодних ознак дверерй не знайшла. Дурна була ідея - руйнувати життя заради дурної мрії - "ВОЛЯ". Та вже скоро забуду шо ж воно таке. А ще трішки часу - забуду хто я і не матиму куди навіть піти звідси. Скільки часу вже пройшло! Тепер це моє єдине життя. Куди мені звідси дітися. Якби відкрили двері і сказали "Йди геть - я б плакала" і мабуть осліпла б.
День сороковий
- Усміхніться вас змімає прихована камера!
А привіт
Ти як? Знаєш у мене тут такий класний новий фільм є, дати?
- Усміхніться вас змімає прихована камера!
Угу нема питань, от він у мене якраз у сумочці є, Але знаєш у мене є краща пропозиція. Дай ти заскочиш сьогодні до мене побалдіємо фільм подивимось, поговорим
- Усміхніться вас змімає прихована камера!
Добре я буду чекати. Піцу і вино? Як все? Пошло знаю але тобі не все одно. Нас же ніхто не буде бачити))
- Усміхніться вас змімає прихована камера!
Ну добре я побігла, ще у магазин тра зайти. Па. Чекатиму
День шістдесятий
- Усміхніться вас змімає прихована камера!
Я тільки прийшла з роботи. Як раптом шось сталось. Нічого не розумію. Я осліпла!!!! Хтось включив світло. А потім мене били якісь хулігани. Мабуть і ногами також
День сотий
Біль. Біль проходить, забувається, а тепер вже після постійних побоїв і не відчуєваться якийсь внутрішній імунітет виробився. Навіть деколи приємно. А деколи страшно і цікаво. Аде мрія вернулась. Така примарна мрія волі і пам"ять про то старе і дивне життя.
День невідомий
Я все бачу і відчуваю. Оно валяюсь я. А душа як не дивно також я чиста і невагома кутається у хмари. Жодного відчуття. Так ніби все заново. Все житті попереду і все з чистого листа. Ні любові ні суму нічого.
- Усміхніться вас змімає прихована камера!
Так! Я приймаю смерть его.
Суцільна душа йшла по місту і зминала-ламала всіх. Жодних емоцій чи слів. Суцільність заміняла всі потреби разом.
- Чого ти хочеш? Ріка ти мене чуєш?
- Тишини
- Будь зі мною я дам тобі все
- Я не буду ні з ким. Я уже сама з собою
Він викинувся з вінка у ту ж ніч, а вона пішла далі.
Хтось ламався і вбивав себе через брудну любов, любов власницьку. Хтосб любив все таки більше себе і жив. Хтось ховався у свому світі.
Але одного дня прийшла чистота почуття. Кокон почав розсипатися. суцільність перестала такою бути, у кокні було двоє людей але билось лише одне серце.
У той день вона померла.
Січових стрільців 33.
- Ратмір?? Адже вас так звати?
- Ам, так. А шо... що таке?
- Усміхніться вас змімає прихована камера!
