- О знову він пішов! І чого він лазить ?
- А хто їх зрозуміє, тих психів. Он Михайлівна живе коло нього, то каже, що майже кожну ніч, -якесь бормотання від нього чути. Він, що не спить?
- Він в день нап'ється і спить.
- За що, цікаво, він п'є і взагалі, що їсть?
- Ну, певно, пенсію якусь має по інвалідній голові. Тут недавно сказав мені, що він поет, уявляєте?
- А я взагалі не знаю навіщо таких з дурдому випускати.
- Ну чому, він не кому не заважає...
”Сьогодні знову прилітали Ангели. Ошатні, білі, райдужні, веселі одежі на них. І радість моя прибула з ними. Та один, красивий поміж гарними, смуток свій прикрив долонями на серці. І запитав я : ” Чуму сум в очах Твоїх чудових відчуваю я, і руки Твої коло серця ?” Знітився Ангел, відійшов та й заплакав. Жаль переповнила мене, пригостити виникло бажання, та мовили Ангели:” Ні. Це ми тобі принесли, нам заборонено. А ти пий і читай, нам так хочеться послухати! “ І я почав читати. Поема невелика, не зовсім довершена, але Їм сподобалась. Сердечно прощались, відлітаючи, та з собою поки не брали...
- Знову були у людському світі!?
- Так. Сумно там і страшно.
- Чого ж ви туди літаєте?
- Заради Нього! Він так чудовий! І один проти всього світу! Чому Ти Його не захистиш?
- Заради Нього...
P.S. “Авраам сказав : хай не гнівається Владика, що скажу ще раз : може бути, що знайдеться там десять ? Він сказав : не знищу заради десяти. “
