Сидів оце дивився фільм про динозаврів. Як вони жили і чому повимирали? Щодо останнього було названо декілька різних теорій, але зазначено, що остаточної відповіді наука сьогодні ще не має. На цю тему згадалося також колись почута анекдотична історія, що серед науковців глибина суперечки щодо тиранозаврів дійшла такої глибини, що одна половина звинуватила іншу в тому, що насправді ніяких тиранозаврів не було, а просто зібрані кістки якогось іншого небрехатимуякзватизавра було складено неправильно. Оце так глибина дискусії!
Але якщо трохи відволіктись від складання кісток і задуматися, які ж фундаментальні питання стоять перед людською цивілізацією? Що ж спробую сформулювати:
Чому вимерли динозаври?
Чи є життя після смерті?
Чи самотні ми у всесвіті?
Що краще: кулемет чи танк?
Чи є життя на Марсі?
Хто вбив Джона Кеннеді?
Коли у росіян газ закінчиться?
Як пити щодня і не стати алкоголіком?
Що потрібно жінкам?
Чи справді у всьому винні євреї?
Коли цей безлад закінчиться?
Хто підставив кролика Роджера?
Чи справді не в розмірі щастя?
Найкращі інтелекти, починаючи з древньоєгипетських жерців і закінчуючи лисими науковцями сучасних академій наук, мучилися над цими питаннями, не досипали ночей, не допивали пляшок та не допалювали сигар. Врешті, на всі ці питання знайдено універсальну, фундаментальну та лаконічну відповідь у вигляді короткого контрзапитання: «Хто знає?» Цю відповідь Інтернет-спільнота скоротила до короткого «х.з.», надавши тим самим деякої пікантної загадковості-двозначності та відповідно всепоглинаючої вичерпності.
Однак, доводиться констатувати, що нашими політиками ці наукові досягнення зовсім не використовуються. Замість правильної науково обґрунтованої відповіді на всі проблеми сьогодення даються обіцянки і навіть вказуються терміни їх виконання. Більше того, вищевказаним універсальним «х.з.» можна по суті поставити під сумнів саму принципову можливість виконання передвиборних обітниць, а іноді і наявність проблем, які збираються вирішувати. Відповідно, відбувається обман електорату, оскільки встановлені терміни виконання виявляються зовсім нереальними, частина обіцянок навіть не починають виконуватися, тому що ніхто не знає як це робити, а головне – не відомо чи не стане після цього ще гірше. Ще частина проблем які були дуже нагальними перед виборами зникають зовсім і про них ніхто не згадує до наступних виборів. Все це приводить до недовіри між електоратом і політиками, падіння рейтингів та необхідності щоразу придумувати нові проблеми які будуть вирішуватися в разі перемоги на виборах (маніпулювати електоратом щоразу обіцяючи одне й те ж саме вкрай неефективне або й узагалі – шкідливе для підйому рейтингу). З наукової точки зору цілком зрозумілою є хибність такої політичної стратегії.
Лише коли наші політики на всі питання пересічних виборців даватимуть науково правильну, чесну відповідь «х.з.», мабуть аж тоді в нашій державі щось зміниться на краще. Але чи може таке бути в нашій державі (як перше так і друге)? Х.з.
