Англія, XVIII сторіччя. Осиротіла дівчина приїжджає жити до тітки у приморський заїзд "Ямайка", проте нова оселя є прихистком не лише для неї, але й для банди мародерів, що заманюють та топлять торгові судна...
Імен Альфреда Хічкока (режисер) та Чарлза Лоутона (роль другого плану) вистачило, щоби я придбав диск із цим фільмом. Десяти хвилин перегляду вистачило, щоби я пошкодував про це.
Що ж там відбувалося? Все що завгодно, але не звичайне Hitchcock-movie - театральні пози, експресивна жестикуляція, вирячування очей - складалося враження, що я натрапив на один з висміяних у Singin' in the Rain фільмів, де показувалася неспроможність акторів німого кіно грати в звуковому.
Отже, логічно було заключити, що це був один з перших фільмів Хічкока, тож переді мною відкрилася можливість дослідити становлення генія. До того ж, і молодого ще Лоутона побачу, - втішився я і почав вишукувати його серед картинних/картонних персонажів, які, здебільшого, або трагі(комі)чно помирали, або демонічно посміхалися. Коли ж я, нарешті, дочекався його появи, то був приголомшений - ні, Лоутон був як завжди чудовим і блискучим (про те, що він переграв усіх своїх партнерів, зайве й нагадувати), але... скажімо так, він не був таким молодим, як я на це розраховував.
Отже, логічно було заключити, що це не був один з перших фільмів Хічкока. Гірше, очевидно, перед цією працею він вже встиг зробити свої саспенси "39 кроків" та "Леді зникає"... Невже (страшно вимовити) Хічкок зняв лажу?!
Моєї витримки стало лише на десять хвилин перегляду, відтак я вимкнув диск - треба було все з'ясувати! Інтернета під рукою не було, тож довелося застосувати дедуктивний метод. Уважно перечитавши обкладинку диска, я помітив: "за романом Дафни дю Мор'є". Та це ж авторка "Ребеки"! Я витягнув з шафи книжку і в передмові знайшов: "Письменниця дозволила зняти фільм за цим твором ["Ребекою"] лише за умови, що спочатку екранізують "Заїзд "Ямайка"".
Все стало зрозуміло - контракт із примхливою романісткою змусив Хічкока працювати над проміжним до "Ребеки" (фільм, який він так прагнув зрежисувати) твором. Але дю Мор'є, вочевидь, не врахувалa крутої вдачі Хічкока: він погодився з умовами угоди, але зробив фільм таким, що його неможливо дивитися без сміху.
Дивовижно, як актори наважилися зображати такі пласкі типажі: бідна, але чесна дівчина; героїчний молодий офіцер; шляхетний бандит. Лише Лоутон з ролі провінційного аристократа примудрився створити незабутній образ денді у селі; донжуана без об'єкта, гідного його почуттів; персонажа, який, втім, дедалі з комічного перетворюється на трагічний, повільно втрачаючи розум. Божевілля у працях Хічкока - окрема тема, найповніше розкрита у "Психо" (див. кінорецензію О. Костенка: http://www.gak.com.ua/creatives/1/11919). Скажу лише, що навіть без фірмового саспенсу, однією лише грою Лоутона фільм залишає по собі моторошне враження, порівнюване хіба з "Кабінетом доктора Калігарі"...
Отже, це незвичний для Хічкока фільм. Можу припустити, що це була одна з перших стилізацій (часових) у кіно: фільм 1939 року наслідує за формою зразки німого кіно - цікавий експеримент, особливо усвідомлюючи, що за рік вийде шедевр - "Ребекка" з Лоуренсом Олів'є та Джоан Фонтейн. Хічкок - багатогранний режисер. Подивіться обидва ці фільми, і той, хто з побаченого зможе довести, що вони зняті тою ж людиною, хай першим кине у мене камінь!
PS Дивитися шанувальникам Чарлза Лоутона або ультрафанатам Хічкока.
