- Гуртуймося, дітки, гуртуймося! – Кричала вчителька. – Не відстаємо один від одного! Проходимо сюди!
Школярі приїхали на екскурсію.
Вчителька зачекала, поки усі її вихованці закотяться на оглядовий майданчик, перерахувала їх три рази та промовила до екскурсовода:
- Починайте!
- Шановні діти! Ви бачите одне з чудес нашого світу, так звану «Літаючу гору». Така гора є однією із величезної, незчисленної кількості гір, що ви могли бачити в будь-якій частинці нашого світу. Та й з цього місця ви можете побачити щонайменш тисячу схожих об’єктів рельєфу нашої планети. Ось подивіться туди, туди та туди. Але ця гора, як ви бачите, незвичайна. Вона – літаюча.
Діти заворожено дивилися вгору, на величезний безформний об’єм, що застиг над їхніми головами.
- Взагалі, в усьому світі налічується кілька сотень таки гір. Але в наших краях вона єдина. По всьому світу вчені з різних галузей науки вже сотні наносекунд вивчають цей природний феномен. Усі закони існуючої фізики доводять те, що це явище просто не може існувати. Гора не може просто так висіти у повітрі. І, що найцікавіше, історія спостережень за горою каже нам, що гора не просто так висить у повітрі, а потрохи рухається в отой от бік. Повільно-повільно. Нанометри у наносекунду. Багато теорій науковці запропонували для пояснення цього загадкового явища, але жодна із них не підтвердилась. Наприклад, вчені із університету Хркмуну, що розташований неподалік звідси, довгий час вважали, ніби поясненням літаючої гори може бути надприродний магнетизм, що властивий нашій місцині. Проте поки що практичні досліди спростовують цю гіпотези. Жодний об’єкт будь-якого розміру, що вони намагалися закинути у повітря неподалік від нашої гори, не виявив й найменшої аномальної гравітаційної поведінки. Тепер вчені вважають, що для подальших досвідів необхідно зробити повно розмірну копію гори та запустити її в гору. Але сучасний стан наукової думки не дозволяє це зробити. Тому вірне чи невірне їхнє припущення, покаже лише віддалене майбутнє. Ми же можемо лише захоплюватися небаченим краєвидом, що розгортається звідси, фотографуватися на його фоні на покупати сувеніри із зображенням нашої «Літаючої Гори».
Школярі радісно галасуючи покотилися до сувенірної лавки. Лише Ууумпкро продовжував захоплено дивитися на гору. На велику, безформну, незворушну гору, що закривала собою півнеба. Це був найкращій день в його житті!
- Ходімо! – Сказала вчителька та легенько підштовхнула Ууумпкро. Той покотився за рештою своїх однокласників. Так зручно бути кулею!
Боб Бімон розігнався, відштовхнувся, стрибнув, завис у повітрі, і тут же приземлився. Все відбулося так швидко!
І що це? Такого не може бути! Вісім-дев’яносто! Вісім-дев’яносто! Ві-сім! Де-в’я-но-сто!!! Новий світовий рекорд!
Це був найкращій день в його житті!
