The End. На екранi титри, голос за кадром звертається до глядачiв не переповiдати сюжет стрiчки друзям. Оригiнальний хiд у боротьбi зi спойлерами. "The Sixth Sense", ''The Others'', "Fight Club", "The Village" - чи знайдеться такий щасливець, якому клятi балакуни не повiдомили закiнчення всiх цих фiльмiв, до того як вiн їх уперше переглянув? Риторичне питання...
Подiбна небезпека не загрожує кiнокласицi. Навiть якщо йдеться про детектив. Навiть вiдзнятий за однойменним твором Агати Крiстi. Блискучi дiалоги, тонкий (made in England) гумор - все це додає шарму фiльму. Але головна лiнiя напруги в ньому - протистояння дружини звинуваченого та його адвоката.
Образи жiнок у кiно того часу мусили вкладуватися у певний трикутник: iнженю - коханка - матрона. Жiнки, якi були у першу чергу Жiнками, агресивними iстотами, знаходили притулок лише у нуар-фiльмах, проте й там їх зображували дещо вульгарними. Режисер Бiлi Вайлдер знайшов як зробити femme fatale сприйнятною для тогочасної англiйської публiки - це нiмецький акцент (до того ж природний) героїнi Марлен Дiтрiх. Чужа, прибулець з Континенту, бiльше того, з нещодавно переможеної Нiмеччини (дiя фiльму вiдбувається у 1952 роцi), жiнка пiдозрюваного у вбивствi, вона ажнiяк не скидається на жертву. Навпаки, холодна, самовпевнена, саркастична (без цинiзму американських колег: Лорен Бекол та Кетрiн Гепберн), вона зневажливо кидає: "Але ж i лицемiри, ви, в цiй країнi!" i вже неможливо вiдрiзнити акторку вiд її образу.
Гiдним її супротивником стає адвокат пiдозрюваного у виконаннi Чарлза Лоутона. Квiнтесенцiя образу англiйця - абсолютно вiдданий своїй юридичнiй справi професiонал, джентльмен, i, разом з тим, старий холостяк, який увесь фiльм намагатиметься викурити сигару чи хильнути брендi потай вiд доглядальницi (бо з лiкарнi найкращого в Англiї адвоката безнадiйних справ вигнали за погану поведiнку).
Отже, завдяки зусиллям Агати Крiстi, Бiлi Вайлдера, Марлен Дiтрiх та Чарлза Лоутона можна й пiвстолiття згодом насолоджуватися справжнiм духом merry old England.
