Ви коли небудь бачили ніч? Ви коли небудь відчували її подих, то холодний і пекучий, що сотнями лез пробігає по шкірі, то ніжний, ласкавий наче найдорожчий шовк? Ви коли небудь заглядали в її чорні очі? Чи ви думаєте, що то лише небо? Ні, то ніч дивиться на вас тисячами зірок. Вона шепче голосами людей, кричить дикими тваринами і куди не кинеш оком, всюди ніч. Ви думаєте це темрява навколо, ви думаєте вона мертва, бездиханна і не стосується вас? Помиляєтеся. Та темна, м`яка, в`язка істота, що називається ніччю заповзе в вас варто тільки вийти зі зручної кімнати аби опинитися в її полоні. Чи це повітря довкола, чи це люди, дерева? Ні, то все ніч й кожен раз вдихаючи в прохолодну темряву ви впускаєте її в себе. Вона пахне прілим листям і спілими фруктами, щойно випраною білизною, краплинами парфумів та дощем. Вона шепче, може зойкнути останнім птахом, завити звіром. Вона розмовляє сотнями мов, вона завжди зрозуміє вас. Після того як сонце сховається за горизонтом ви не зостанетеся самотніми, ніч завжди буде поряд. Вона жорстка, свавільна, поступлива та ніжна, в ній стільки всього. Лише їй одній підкоряється цей бурхливий, непостійний світ з яким ніяк не може впоратися день, але приходить ніч і розкладає все на свої місця. Ніч не розділяє нас не робить між нами різниці, вона згладжує недоліки аби усі стали рівними. Чи ви розгледите де троянда, а де будяк в темряві? Не думаю. Ніч жива, трепетна. Протягніть руку. Відчуваєте? То темрява повільно повзе по шкірі. Чи вона холодна, чи жорстка, чи злякає вас? Не бійтеся, впустіть її в себе, вдихніть її повними грудьми, тоді вона заклекоче біля серця і її спокій передасться вам. Торкніться її, загляньте в мільярди очей ночі, прислухайтеся до того, що вона каже, вона стільки всього знає, під її покровом звершуються найпрекрасніші та найстрашніші діла, в її обіймах метушаться таємниці.
