Він скомканий сивиною літ. Волосся біле та коротке спадає на його чоло, наче старовина притрушена снігом. Чи просто біле густе павутиння що зявляється за звичай на старій їжі, вже не пригодній до споживання. А тімя лисе, можна подумати що волосся там було обпалене не посильним німбом, який старий носить майже 100 років свого життя.
Я дивлюсь йому в очі - вони темні. Десь глибоко в них жевріє вогник життя, багато чим схожий на початок що настає після кінця. Лише в дітей немовлят можна побачити подібне. Проте воно тут, зверху, а в дідуся глибоко, під щитом жорстких брів та одіялом повік.
Обличчя наче висушене. Та він, мабуть, і весь такий само сухий.
Скомканий старий жакет - вічний супутник дідуся вдома. Посірилий жакет, що колись був синім, нагадує дідусеву потемнівшу шкіру, що колись була світлою. Жакет прижився до дідуся, наче злився з ним. Якщо ж все-таки вирвати його з рук старого, аби почистити, то жакет обвисає наче здерта шкіра. Багато зморшок на обличчі в дідуся і на його знятому жакеті.
