кастінґ був в самому розпалі - а бідні кастінґатори розпал весь уже давно й порозгубили..
чи ж це жарти??? бажаючими взяти участь в конкурсі на заміщення вакантної посади виявилися усі особи жіночої статі відповідного віку (тобто 16-40), а таких налічувалося в громаді ой як немало…
спочатку, як то водиться, прискіпливо ставилися до кожної претендентки (під загальним запалом та ентузіазмом мужики навіть своїх дружин були не проти прокастінґувати) - пробували по черзі, і по кілька за раз, і в різних екстрімальних умовах (бо повія - це вам не блядь якась! має бути професійоналом та бути готовою до усього. а ще - демонструвати найвищу якість обслуговування за будь-яких умов)…
як лиш не випробовували! петро виявився справжнім винахідником: то потужну лямпочку конкурсантці до писку доки ту іззаду хтось єбав, то шкарпетки під ніс, а то й кірзаком по плечах…
нішо не могло відлякати бажаючих!
ось так воно потрошку і змістилося: якшо спочатку більше єбали і менше тестували усілякими прогресивними методиками - то з часом все більше і більше схилялися до останніх (особливо до тих, шо не вимагали стоячих хуїв і взагалі якихось зусиль з боку конкурсної комісії).
відповідно, й жіночки також виходили з приміщення сільського клюбу все менш і менш задоволеними - а потім вже й з явним негативом на душі.
артур петрович, нарешті, побачивши жалюгідний стан обох сторін взявся своїм авторитетним словом врятувати ситуацію:
- так, стоп! - для більшого ефекту гучно поплескав в долоні. - стоп, кажу!
усі виконали команду “стоп” і спрямували свою увагу на сільського голову.
- так дєло далі не пайдьот, - окреслив він ситуацію, шо склалася. - але вихід єсть і він тільки один. або два: перше - розтягнути кастінґ на місяць вперед, зберігаючи при цьому дієздатність шановних члєнів комісії; а друге - це провести оптовий кастінґ прямо зараз. за шо і голосуєм.
а так як ніхто і не зрозумів за шо конкретно голосується (чи то перше, чи друге, чи ще шось…) - то всі, як то водиться, одностайно “за”: бо ж і так ясно - артур петрович поганого не запропонує!
- так! - звернувся артур петрович до очікуючих знадвору конкурсанток (як тих, що вже пройшли через хуї комісіянтів, так і ті кому пощастило менше) - заходимо усі зразу. шмутки акуратно складаємо отут при входи би потом не путали. і - строїтись в одну шерєнгу по лівому боці клюбу.
чіткі команди - чітко виконуються (і навпаки) ), тому вже за хвилини півтори рівненькою шеренгою громадяночки вишикувалися “по лівому боці”. мало того - ще й за зростом! (це вже за власною ініціативою, ніхто до цього не спонукав).
- чудово:) - артура петровича явно охопив якись такий собі азарт, крім того - радувала чіткість виконання розпоряджень головуючого: судячи з усього, сьогодні вдасться вирішити цю наболілу проблєму. можливо навіть до першої-другої ночі. ну а вже завтра - громада матиме зовсім інший статус…
- сначала - візуальний відбір. ти, ти, ти, ти і ти.. ну і ти, навєрно.. - тицяє артур петрович в різних жіночок, - і ти тоже.. ага, і ти не ховайся там, також сюди… ну і… ну і всьо. кого назвав - на хуй з клюбу. йдемо далі! звертаюся до члєнів комісії (ефектно обертається до найшанованіших представників сільської громади, шо і складали цю саму комісію) - є ще пропозиції по візуальному відбору?
- у мене є, якщо ваша ласка, - григорій іванович і тут вирішив втрутитись.
- будь ласка, гріша, будь ласка!
- мені здається.. е-е.. що конкурсантки номер три, вісім та одинадцять від лівого краю також не відповідають візуальним стандартам.. та високим вимогам стосовно цього, що висуваються до такої відповідальної посади…
- заперечення є? нема? кого назвав гріша - тоже на хуй. ітоґо - залишається.. хм.. багато шось вас залишається.. може хтось ще запропонувати критерії відбору?
- а шо тут пропонувати? - дивується павло. - нада би у повії були усі зуби на місці. і усі свої. хіба не правильно кажу?
- правильно, молодець! - підтримала громада
- от і я думаю шо правильно, - розвинув свою думку павло, - бо то ж ліцо населеного пункта! встидно ж буде людям показати…
- слушна думка! - підтримав і артур петрович. - у кого не свої зуби чи відсутність останніх - вільні.
жіночки пом’ялися-пом’ялися - дехто одразу подався до виходу за своїми шмутками, дехто ще трошки посумнівався в роздумах - мовля, якшо бракує одного-двох зубів, то це вже всьо?
артур петрович, побачивши оце мнєцкання, одразу збагнув у чому справа:
- так-так, шановні претендентки, у кого бракує одного-двох, чи в наявності золоті (залізні тощо) - підпадають під цю категорію. за дрантям - і по домівках: худоба ж, відий, недоглянута.. свині не годовані, діти не вмиті..
такий креативний підхід не міг не принести своїх результатів: дійсно, коло претенденток значно поріділо! і артур петрович із задоволенням відмітив, шо залишилося їх вже менше десятка. “ну так і працювати можна”, - подумав він. а вголос додав:
- ну тепер, так би мовити, третій тур випробувань. я думаю так, шановні колеги: клієнти ж бувають разні, і переможиця має могти обслужити адекватно будь-кого. тому пропоную до наступного туру долучити василя (бо у нього найбільший хуй) і славка (бо у нього, відповідно, найменший). заперечення є?
заперечень не було ні в кого крім василя (який ще в процесі догрупового кастінґу виснажився гет) та, відповідно, славка (якому було якось ніяково при всіх.. ще й в такій постановці питання…)
і це спричинило неабияку проблему(
на щастя, завфермою і тут виявив свою легендарну кмітливість:
- так в чом проблєма? у мене діма білан - у нього десь такий же размєрчік як у васілія. а у віктор-фьодирича як у слави. подивимось кому хто більше понравиться, і єслі якась плюс-мінус і там і там - так то вона і єсть, повія тобто наша глубокоуважаємая:)
- голова-а-а-а-а, - артур петрович умів по-справжньому цінувати народні таланти. - впєрьод!
а бик діма білан і козел віктор-фьодирич поки шо і не підозрювали яке щастя привалило на їхні окремі частини організму…
