ТЕНДЕР. ВСЯ ПРАВДА БЕЗ ЦЕНЗУРИ.
Або
МОБІЛЬНА АТАКА.
У головних ролях:
Я -- ПіАр ассистент.
Сергій Леонідович -- директор маркетинговога агенства інтегрованих комунікацій,
Тетяна -- БіТіЕль менеджер,
Денис -- креативний (Єдиний) директор,
Максим – екаунт менеджер,
Міша – екунт есістент,
Юля – бугалетер,
Юра -- піарщик
Ігор -- мій друг (?), класний чувак одним словом.
Мама -- моя мама.. думаю, пояснення зайві.
Вікуша, Свєта, Ксюха -- найкращі подруги.
Суматоха. Всі бігають по офісу як скажені. Заходить Юлечка (бугалтер, працює на
1му поверсі).
-- Шо у вас трапилась? -- питає вона з недорозумінням.
Всі кричать в один голос: ТЕНДЕР СПУСТИЛИ!
Вона робить мудрі очі й спускається вниз.
-- План дій! Контрольні точки! Відповідальні! Все це треба зробити ЗАРАЗ! -- дає розпорядження Сергій Леонідович.
Цей день настав. День, коли треба заморозити майже всі свої проекти (у мене їх всього 4),
не піднімати слухавку свого приватного телефону (тобто мобільного, але увечері я почну вигібати, що це нереально), не їсти, а тільки працювати й пити каву. Бо куди ж без кави?
19,00 -- ми ще на роботі.
20,00 -- ми ще на роботі.
21,00 -- ми досі на роботі.
22,00 -- трудоголіки відпочивають, бо ми НА РОБОТІ!
22,15 -- мої мобільні починають атакувати. З урахуванням того, що у мене їх два (хожу як придурок з двома) починається подвійна атака. Розпочав її Ігор. Дзинь-дзинь...
-- Цікаво: мені вже ввижається, що мені телефонують з Тайланду, чи то правда? -- думається мені.
дзинь-дзинь..продовжує співати телехвончик. Я жмурю очі й з подивом кажу банальне "ало".
То не сон, то реальний дзвінок. Майже в реальному часі, не зважаючи на різницю у 5 годин.
У нього ДН в цей день. У нього драг енд біч, а у нас тендер. Але то так, для концентрації подій.
Я починаю щось там бажати, та язик заплетається й відчуваю як він посміхається.
У ту саму хвилину й мені захотілось в Тайлан по декільком причининам.
На якусь мить просто захотілось втекти від всього й всіх. Бути "поза зоною доступу".
Не розповідати як справи, а просто говорити ні про що. Витрачати час на маленькі радощі життя, які ніколи собі не дозволяєш. Наприклад, схід/захід сонця, дивитись кінчик й жерти якусь хрень, на кшталт, джанк фуд. Вдягнути широкі штани, футболку на два розміри більше, і ходити босоніж по пляжу... Читати книги які захочеш! Цих речей настільки не вистачає інколи!...
Уявно збираю їх всіх на один острів, або просто місце й прагну дістатись нього.
.. невже хоч раз дістану того, про що молюсь я...
Думаю, не треба писати автора цієї лірики. Ви і так знаєте, або здогадуєтесь,
а якщо не перше й не друге, то запитайте у мене :)
-- Таня, тобі зробити кави? -- пропонує Міша.
Киваю головою. Вголос промовляю:
-- Це вже буде восьма чашка за добу.
Той вже не хоче робити мені приємне. Чи то неприємне, а шкідливе для мого серця та нервової системи.
Дивуюсь, чи то про мене хтось дбає, чи то впадлянку робити напій роздуплятор? Хто там зна.
Лишаюсь без нього. Спускатись на перший поверх немає сил.
Телефонує мама. У неї стандартні питанні штибу "коли будеш вдома?". Кажу що мол так-то, так-то.
Вона розуміє, погоджується.
Атаку продовжує найкраща подруга Вікуша.
Їй хочеться допомогти. Вона вважає мене янголом. Якого, певно, послали на Землю, аби врятувати когось.
Ось тілки ім’я зашифрували й не кажуть досі.
Вікуша... Розкішна блондинка, розумна, впевнена у собі... Дивуюсь: врода й розум в одному тілі...
Хіба таке можливо? Так! (звертайтесь, можу познайомити. Привернути увагу можна троьма квитками на концерт GOOD CHARLOTTE;))
22:30 -- Я знову в темі.
23:00 -- стільник, Ігор. Вгадайте зв’язок між цима двома словами!
-- Да, -- холодно кажу я.
-- Я хочу додому! -- він.
-- ...Бля, Тайланд -- це ж так круто! Ти тільки подумай! -- на більше я зараз не здатна, ніж щось таке банальне....
-- Тут галімо...
-- То міняй квитки -- лети в Україну! -- реально не витримую я.
Не витримую. Мабуть, не випила кави. Чи то психую, бо сама хочу понити, хочу у тепле ліжко, а не сидіти в офісі так пізно. Хочу погуляти... ще 10000 таких "хочу"...
Вигрібаю, що занадто холодно розмовляю. Але ж то я. Натура така. Спитайте будь-кого.
В думках проминають пропозиції, аби Ігор зателефонував синові краще. Та педагогічні штучки у мені раптово вночі прокидаються. Не кажу вголос. Це поганий приклад для наслідування. Вночі телефонувати...
Треба все прораховувати!
Як підбадьорити людину по телефону, коли у самої немає настрою? Це задача...
Вимушена була застосувати якісь психологічні прийоми. Здається, вони називаються "розмови про веселе й позитивне"! )))
-- Ти така хороша! Як тільки приїду підемо вечеряти! -- весело промовляє на тому кінці чогось-там.
А мені хочеться банальної кави. НЕ ВЖЕ ЛЮДИ НЕ ВМІЮТЬ ЧИТАТИ ДУМКИ??!! Кави мені, будь ласка!
Який там напій роздуплятор! Мені б зайві три години сну...
Сергій кричить, аби я йшла працювати.
-- Ладно, треба бігти працювати, -- з натяком промовляю.
-- ???
-- ???
-- Ти ще не в дома? -- дивується Ігор.
-- У нас тендер!
-- Який на...й тендер?! Ти дивилась на годинник?
-- Да... -- немов школяркка відмовляю я.
-- Додму! Відпочивати!
Сприймається це як забота, а потім як не розуміння. Наприклад, того, що у мене важливі справи, які хочу вирішити, вигравши тендер.
-- Скоро піду...
-- Які скоро? Я хочу поговорити з Сергієм*!
-- Він зайнятий!
-- Я сказав, що хочу поговорити з Сергієм!
-- Йди поспи! А на ранок ми продовжемо розмову!
-- ...
-- Все! Спати! Ніяких драгс і бічес також!
А сама думаю про те, що пару хвилин назад радила йому зняти тьолочек... і який з мене порадник? Який з мене педагог?
Янголи неначеб то не радять такого. Чи я не в тій казці?
Вперше у житті хочеться багато матріні. Дурна думка. Жену її подалі, але наздоганяє інша: "імениннику можна віскі й тьолочек". Другого мені не хочеться, а ось мартіні...
І тут Танюшка приносить пиво! Всі дивуються.
00,00 -- офіс, робота, тендер...
-- Ще трошки й мене дружина не пустить додому, -- каже Макс,
-- Де можна зняти нормальний номер в готелі? -- продовжує той.
Всі співчувають, але йому щатить –
00,40 -- їдемо додому! Ура! Зістрічаємось через 8 годин!
1,10 -- тепле ліжко. Смс від Ксюши: "а я тебе чекала на день народження. У тата був..."
В моїх думках тільки слово ПИЗ....ЦЬ!
Всі мене ненавидять через тендер.
Тепле ліжко, мрію про 100 грамів розуміння й чогось аби заспокоїтись.
Кожному допомогти, надати змісту. я просто людина. у мене теж 24 години на добу, а справ 150.
Нордичність, холод, стервозність, чомусь завше мене рятували. та девіз: "ніколи нікого, не
прощати, не чекати, не любити, не прив*язуватись й НЕ СПАТИ!". з зовні північний холод, а в душі південне сонце. Й ім’я цій суміші ТЕТЯНА ФЛЬОР.
Хімічний склад: кава, вода фільтрована негазована,
твердий сир.
Краще смакує теплою.
