Морозенко витрусив зі свого рукава тітку Хурделицю, і вона понеслась над полями, спотикаючись і розсипаючи повсюдно снігом. Хоче вспіти старенька за родичем, Роком старим. А той запряг пару-трійку швидкоплинних хмарок і вирушив у дорогу на зоряному возі. За погонича в нього Вітер-Вітрюганище. Від честі такої пишається, щоки роздуває, попереду себе табунці хмарок гонить. За колісницею гамірно, маленькі янголята за воза чіпляються, колеса підштовхують, на гринжолики сідають, за сиву бороду дідуся смикають, веселяться, регочуть. Дід сердитий, чмихає, та у вуса посміхається. Над полями, річками, долинами, чепурними хатками проносяться - усі линуть до зоряної брами. Успіти б до часу.
А внизу в затишній хатинці - щедра вечеря. Кутя, дванадцять страв, свічка різдвяна горить. На покуті Дідух колоссям ворушить, багатство в хату запрошує.
Сім’я богу молиться. Вишиванки кругом: гарно, затишно. А в шиби снігом сипле, гілками яблунь вітер постукує, у димарі гуде – Старий рік із хазяями прощається. Добрий був рік – щедрий.
Молодий Місяць ріжки наставив, із хмарами борюкався, ніби молодий бичечок вистрибував, та помітив діда на возі, за веселою компанією погнався. Янголята підлетіли до брами, золоті засувки відкривають. Тяжкі ворота небесні, блискучі защіпки ніяк не піддаються малечі. А вони стараються, крильцями лопотять, крекчуть, пнуться. Місяць глянув і підбіг допомагати веселим крихіткам. Разом відсунули засув – небо відкрилося. Відбігли за обрій хмари, а на небі розсипались зорі. Тихо стало надворі. Щедрий вечір настав.
У хаті дітлахи сміються. Хлопчаки в «Маланку» перевдягаються – готуються «Козу» водити. Батько з матір’ю аж котяться зо сміху, коли розмальовані дітлахи репетирують. А он хатинку, ніби горобці калину, обсипала дітлашня – щедрують. Господарі «Козі» мішки наповняють. Веселощі не втихають. Здається всі діти повисипали з домівок, щоб привітати з Новим роком. Щедрівки навколо – радісно, весело, щасливо, гамірно. Щедрий вечір.
Із відкритої зоряної брами повагом виїжджає на Чумацькому Возі Новий рік. Він ще зовсім малюк, сидить скраєчку на возі біля Святого Василя, золотими віжками зоряних волів поганяє. Воли йдуть ремигаючи по Чумацькому Шляху до небесних воріт. Тут зустрічає їх Старий рік, бере малюка на руки, високо підкидає, цілує, передає свою палицю, а сам пересідає на його воза. Воли йдуть далі Чумацьким Шляхом. А Новий рік вітається з янголятами. Веселуни грайливо підхоплюють малюка під руки і з радісним сміхом линуть до землі.
Хлопчаки щедрують, з дівчатками в сніжки кидаються, на санчатах із гірки з’їжджають, подарунками хваляться. Весело, радісно - сміх сріблом сиплеться. Парубки до дівчат залицяються, у вікна заглядають, а ті зібрались на „вечорниці”, гадають на судженого, бажання загадують.
Усе збудеться, бо сьогодні небо відкрите.
Щедрий вечір наступив!
